Народилася Любов Якубовська 11липня 1921 р. в м.Дрогобичі, на вул.Завіжній у родині коваля. Її мати- Катерина Якубовська - дрогобичанка, з родини Кушнірів. Батько Михайло- уродженець  м.Снятина.

Батьки Люби були дуже працьовитими і  свідомими українцями. Після закінчення Любою місцевої початкової  школи, вона навчалася у приватній Українській гімназії в Дрогобичі. 

Після закінчення гімназії у 1938 р. вступила  на гуманітарний відділ ліцею, який був утворений при  Українській гімназії. Середню освіту здобула у 1940 р.

Будинок Якубовських на передмісті Дрогобича служив місцем зустрічі членів підпільної  української організації.

У 1939-1941 рр. Люба була членкинею, відтак, головою Марійської дружини, яка діяла при церкві Святої Трійці. За ініціативою Люби був організований хор, що складався переважно з гімназистів. Цей хор дуже цінував ігумен Северин Бараник.

У 1944 р., перед відступом німців, Люба зуміла  організувати втечу з Дрогобицьких "Бригідок" кількох  полонених. Втеча була  вдалою, але Любу попередили, що німці натрапили на слід, і вона мусила  негайно тікати  з Дрогобича. Емігрувала до Відня, де вступила в університет.

Професор А.Жуковський (Париж) розповідав, що Люба Якубовська  на еміграції  в 1945 р. врятувала генерала  колишньої армії УНР, визначного діяча, члена Проводу ОУН Миколу Капустянського і його штаб від загибелі. Вона організувала переправу цього штабу в американську зону окупації Німеччини.

9 жовтня 1946 р. Л.Якубовська була заарештована у Відні НКВД.

12 липня наступного року військовий трибунал МВД Київської області  у Києві на закритому засіданні засудив Л.Якубовську  на десятирічне ув`язнення  з відбуванням покарання у виправно-трудових таборах.

14 квітня 1955 р. Любу звільнили з таборів, у зв`язку з захворюванням на туберкульоз. У цьому ж році Л.Якубовська вийшла заміж за Ярослава-Дмитра  Витвицького, який теж був довголітнім політичним в`язнем.

У зв`язку з арештом Люби її батьки були вивезені з України на "спецпоселення". Батько там помер, а мати потрапила до будинку інвалідів, звідки 15 травня 1956 р. повернулася на Батьківщину.

В останні роки життя Любов Якубовська -Витвицька з радістю включилася у животворний процес відродження України. Та натомлене серце не витримало...життя обірвалося.

13 січня 1994 р. не стало видатної української патріотки любові Якубовської-Витвицької, і це відізвалося тяжким горем у серцях тих, хто мав честь її знати.

 

 

 

Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини".

                   Лев Луців "Дрогобиччина- земля Івана Франка", т.IV.