Образ ціеї вродливої жінкиз довгою до землі, небуденно. прекрасною чорною косою тісно пов'язаний з українською піснею на Дрогобиччині та за ї межами. Чудовий дзвінкий голос, який у верхньому регістрі й мав границь, із юних літ був притаманний п. Магдалині. У 20-х роках вона вчилася в Музичному інституті імені М.Лисенка у Львові у сестри Соломії Крушельницької. Слухала Mагдалину і "велика Соломія", пророкуючи їй велике майбутне. Але тоді важко було матеріально здійснити свою мрію. Навчання по двох роках було припинено. Особисте життя також вийшло невдалим. Після сімейного розриву Магдалина сама ростила і виховувала двох дітей - Юрка і Галю. Нелегко було знайти роботу, але допоміг 1 чудовий голос, який був належно оцінений тодішнім керівником Співочого Товариства "Боян" о.Северином Сапруном. Життя Магдалини тісно переплелося з цим Товариством. Вона стала солісткою "Бояна". Поряд з іншими піснями співала "Ой, у лузі червона калина". Після закінчення Шевченківських свят, порушуючи святкову тишу (незважаючи на офіційну заборону), вона перша починала співати "Ще не вмерла Україна", запалюючи до виконання гимну хор "Боян" і весь зал. Щоб якось матеріально зв'язувати кінці з кінцями, змушена оуа переписувати ноти. Зокрема повністю переписала з рукопису Станислава Людкевича його кантату-симфонію "Кавказ".

Через деякий час почал: класів у "Рідній Школі", яку часто тоді називали "бідною школою. бо вчилися там бідні українські діти, котрі нерідко приходили навчання босими. Багатьох дітей навчила Магдалина писати пером букви, читати "Кобзар", йшли роки. Лунала пісня і росла й ставала ще густішою К 1942 pік. У Дрогобичі голод. Не було зовсім що дати їсти де працювати вчителькою початкових і тоді Магдалина вирішила відрізати й продати свою косу. Пішла на вулицю Жупну до фризієрні, до п.Юлі, але не піднялася рука фризієрки відрізати таку косу. 3 косою, на радість дітям, вернулася додому. 1944 pік. Удруге нас "визволив" московський "старший ора почалися арешти. 2 жовтня 1944 р. заарештували Магдали Созанську, оскільки Товариство "Боян" було визнане "буржуазно- трибунал, який знаходився на вул.Гоголя (тепер Франка, 14). Жаль, Магдалина наших днів, коли свобідно майорить прапор і лунає "Ще вмерла Україна". Але її велика любов до рідного, українського народу, до його слова і пісні продовжується у потомках. 

Джерело: Галина Созанська-Климків "Дрогобиччина - земля Івана Франка" Том 4