Народився 28 липня 1928 року в місті Борислав — діяч ОУНз, зв'язковий УПА із закордонням, розкритий, навколо нього довго велася шпигунська гра. 1941 року відправлений на примусові роботи до Німеччини, після її капітуляції потрапив у табір для переміщених осіб. У деяких джерелах йдеться, що з 1944 року служив у «СС-юнаках». Від 1948 року проживав у Великій Британії. Став членом Союзу Українців Британії — СУБ, його вибрали головою осередку. Також вступив  до Спілки Української Молоді — СУМ. Обирався членом ЦК СУМу, ОУН(б), працював освітнім референтом підрайону. 

Богдан Маців та «Горислав» — керівники члени ЗЧ ОУН викликали Юліана Магура до Манчестера. Як член Закордонник Частин ОУН, на початку 1951 року зголосився до підпільної праці в Крайовому Зв'язку. Закінчив вишкіл на радиста, перекинений до Польщі зі ще двома підпільниками на повітряній кулі з острова Бергольм. У 1953 році перейшов нелегально в Україну. На той час лінія зв'язку вже була під наглядом польської СБ та КДБ, однак його не арештовують. Радиста «Чорнота» (Мирон Матвієнко), з яким парашутувався, схопило КДБ. По кількох тижнях роботи в підпіллі Юліян зорієнтувався, що довкола не все гаразд, у депеші по радіостанції повідомляє КЗ умовленим знаком, що він і оточення є під наглядом КДБ, а вже 13 грудня 1953 року арештований.

Почалася гра спецслужб, проводив її під керунком радянських спецслужб до 1961 року. Оперпрацівник НКВД-КДБ Ігор Купрієнко у своїх спогадах писав, що його довгий час «делікатно» виховували агенти-бойовики на легендованій «базі підпілля». Після передачі радіограми у Франкфурт про припинення зв'язку на зиму, його відразу арештували. Досить цікавою видається версія спецслужбіста про культурний стрес як шлях до покаяння — він у своїх спогадах пише, що того ж дня Юліяна спецлітаком перекинули до Києва, і, після перегляду опери «Запорожець за Дунаєм», схвильований Магур на ранок попросив ручку та папір. У 1958–1963 роках навчався у Львівському державному університету — англійська філологія, вчителював у школах.

1962 року вийшла в СРСР його «покаянна» книжка — «ОУН - ярмарок по продажу шпигунів» — написана з Василем Малисевичем та Володимиром Небесним. У радянських джерелах писалося, що він одразу перейшов до радянської влади. Помер несподівано у Львові — мав серцеву недугу. Пам'яті його написав допис Василько СВятослав «До доброї пам'яті друга Юліяна». 1996 року побачила світ книга з передмовою Святослава Василька «Про себе і КДБ розповідає “Марко”», що побачила світ у львівському видавництві ,,Поклик сумління,,. 

 

 

 

Джерело: Опублікована праця Олега Микулича