Народився 19 серпня 1863 року, в селі Дернів — церковний діяч, священик УГКЦ, василіянин, місіонер, ігумен василіянських монастирів у Галичині, композитор, автор близько 50 церковних пісень.
Навчався у Львівській академічній гімназії, де також брав уроки музики та гри на фортепіано. 27 листопада 1883 року вступив до василіянського новіціяту в Добромилі. Перші обіти склав 7 липня 1885 року. Вивчав філософію в Добромильському монастирі, а богословські студії відбув у колегії єзуїтів у Кракові. Вже під час студій уклав декілька церковних пісень. 5 серпня 1888 року склав вічні обіти і того ж року 2 грудня був рукоположений на священика. Працював у різних василіянських монастирях: був катехитом у Жовкві 1891—1894, проповідником у Львові 1894 р., звідки з іншими василіянськими місіонерами виїжджав на народні місії, виконував уряд заступника ігумена Бучацького монастиря 1895 р., провадив парафіяльну канцелярію в Жовкві і був там проповідником 1896 р.
Від 1897 року — на провідних посадах у Василіянському Чині: ігумен Жовківського монастиря (1897), ігумен і парох у Дрогобичі 1898—1900, консультор (радник) Чину (1898—1902), ігумен Львівського монастиря св. Онуфрія (1901—1918), а від 1904 року — консультор Чину, ігумен Свято-Юрського монастиря у Кристинополі (1918—1928) і одночасно духовний провідник новіціяту сестер Служебниць Непорочної Діви Марії та директор Апостольства Молитви у Львівській архиєпарії. За станом здоров'я у 1928 році переведений до монастиря св. Онуфрія у Добромилі, де виконував обов'язки духівника василіянських студентів.
Помер 5 листопада 1933 року у Добромильському монастирі.
Творчість
Отець Мелетій Лончина відомий як церковний композитор і автор посібника з церковного співу, компонував релігійні пісні живою українською мовою. Особливою популярністю користувалися його церковні пісні:
«Не опускай нас…»,
«Витай, Діво»,
«Вседіва Марія»,
«Назарета любий цвіте»,
«В страсі і покорі».
Видав також:
«Коротка наука о Апостольстві Молитви» (Жовква 1905),
«Чин відправи до Пресьвятого Серця Ісусового в першу недїлю місяця» (8-ме вид., Жовква 1917),
«Обовязки і привілеї місцевого управителя Апостольства Молитви» (Жовква 1918),
Мешлєр М. «Святий Йосиф в життю Христа і в життю Церкви» (переклад з нім., Жовква 1921),
«Молебень до Пресвятого Серця Ісусового» (10-те вид., Жовква 1925),
«Апостольство Молитви в злуці з Пресвятим Серцем Ісуса Христа» (2-ге вид., Жовква 1926),
«Молебень до Пречистої Діви Марії на місяць май» (16-те вид., Жовква 1933)[2].
Посмертно опубліковані спогади о. Мелетія Лончини про Добромильську реформу: «До історії добромильської віднови» // Альманах василіянських богословів. Річник І. Із приводу 50-літнього Ювилею реформи Василіянського Чина (1882—1832). Зібрали Ніль Саварин, Маркіян Когут і Роман Лукань, ЧСВВ. — Кристинопіль 1933. — Друкарня оо. Василіян у Жовкві. — С. 40—47.
Джерело: Тарнашинська Л. Б. Андрусів Стефанія Миколаївна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба
