Народився у 1899 році в сім'ї сільських господарів-середняків села Лішня-Івана та Юстини Фрайтів. Фрайти вирішили сину дати освіту. Він вчиться в школі, а потім riмназії міста Дрогобича. Иому навіть вдалося закінчити гімназію по окупації Галичини російськими військами. Все ж, випускні іспити в гімназії (матуру) йому довелося складати екстерном у зв'язку із наближенням фронту. Ше до війни, в 1911 році, батько Михайла із старшою донькою Катериною виїхали в Америку на заробітки. Катерина, живучи в США, вийшла заміж, і залишилася там жити, батько ж повернувся додому. Під час Першої світової війни і російської окупації Галичини друга сестра Михайла (ім'я забулося), піддавшись агітації москвофілів, виїхала з Михайлом у Росію. У Ростові-на-Дону вона вийшла заміж за місцевого учителя і залишилася там жити. Коли в Росії почалися безпорядки і фронт перестав існувати як такий, Михайло повернувся додому. Доля його сестри нам невідома. Життя в Ростові-на-Дону мало для Михайла позитив тільки в тому, що він досконало оволодів російською мовою і граматикою. Михайло повернувся додому бурхливої осені 1918 року.

Як відомо з історії, тоді у Львові проголосили незалежну Західно-Народну Республіку. Одночасно розпочалася агресія Польщі на землі ЗУНР. Для боротьби з агресором була сформована Українська Галицька Армія (УГА). Це була народна армія, основу якої складали вояки колишньої австрійської армії, а рядовий склад-добровольці із цивільного населення, здебільшого студенти, гімназисти й українська інтелігенція. Михайло Фрайт також вступив добровольцем в УГА. Не будемо описувати героїчний і тернистий шлях УГА. Це відомі iсторичні події. Михайло Фрайт у чині сотника УГА пройшов весь цей шлях. Не обминула його і епідемія тифу. Перенісши страшну хворобу і одужавши, він добирається додому. Війна не вплинула на політичну ситуацію в Лішні. Як не дивно в селі москвофіли далі мали великий вплив на селян і міцні позитіт У 30-і роки в селі активно діяло їхне "Общество ім. Качковського" яке мало свою читальню, допомоговий кооператив "Русин" і крамницю. Національно-свідомі господарі і молодь села всіма силами намагалися протидіяти цьому. Михайло Фрайт тісно співпрацює зі свідомими односельцями. Саме з його ініціативи в 1928 році у селі закладено кооператив "Бар"-назва походить від річки Бар, що протікає через Лішню і відкрито крамницю кооперативу.

У зв'язку з тим, що до 1933 року в Лішні не діяло Товариство "Просвіта", кооператив "Бар" стає центром українського культурного життя в селі. У приміщенні кооперативу закладають бібліотеку. Михайла Фрайта вважають одним із організаторів і меценатів цієї справи. У 1937 році в Лішні розпочато будівництво Народного дому, який будували за фінансової підтримки кооперативу "Бар" і на пожертвування селян. До цього будівництва також причетний Михайло Фрайт. До 1939 року Михайло Фруйт працював у Дрогобичі завідувачем справами приватної юридичної контори. Нам не відомо, як склалося його життя в роки першої совіцької окупації. Цілком можливо, що досконале знання російської мови, яку він опанував у Ростові-на-Дону, дало иому можливість працювати і уникнути переслідувань. За німецької окупації Михайло Фрайт працовав державнии службовцем у міському магістраті, Отримав віи цю роботу, завлячуючи знанню німецької мови, яку за Австрії викладяли в шко та гімназії, як державиу, і основам юридичних знань, отриманим у юридичній конторі. Весною 1943 року життя Михайла Фрайта зиову повериуло на військову дорогу, Він став військовим, записавшись добровольцем в Українську дивізію "Галичина". Ми ие масмо детальних відомостей, як розвивалися події. Михайло Фрайт, як і всі дивізійники, потрапив у кільце під Бродами.

Йому вдалося вийти з оточения, але він не повернувся додому, як багато інших, бо розумів, шо Шого разу йому не вдасться уникнути "знайомства"з НКВД. Нам тільки відомо, що до кінця війни він воював у дивізії "Галичина" на південному напрямку. Після війни Михайло Фрайт, в статусі емігранта, проживав у Hімеччині. Маючи 46 років, він поступив до університету і здобув вишу освіту, отримавши спеціальність інженера-зв'язківця. В 1948 році Михайло Фрайт емігрував до США. У США він проживав у м. Чікаго. Працював у фірмі, яка надавала телекомунікаційні послуги. Одного разу, вночі, після другої зміни, на нього в ліфті напали двое невідомих і важко побили. Причиною стала зарплата, яку видали того дня на фірмі. Забравши гроші, нападиики залишили Михайла в кабіні ліфта, думаючи, що він мертвий. Все ж, Михайло залишився живим, але втратив мову і був паралізований. Його майже рік лікували в шпиталі коштом фірми, але безрезультатно. Він помер у 1970 році, так і не прийшовши до свідомості.

Джерело: "Життєвий шлях нашого роду" Юрій Кульчицький