Михайло Нечипір, син Івана, народився 20 липня 1930 року в селі Волоща в родинісереднього статку. Мати Марія - з роду Лева. Мамин брат пішов в УПА, став відомим діячем Організації Українських Націоналістів та керівником руху опору у Волощі.

Михайло бачив, як плакали цьоці Зоська та Євка, коли їх вивозили в Сибір на каторжні роботи. Бачив убитих енкаведистами хлопців з УПА, які загинули в бою на Волощанських болотах 9 лютого 1945 року; бачив, як везли їх замерзлі тіла, з яких ще струменіла невинна кров, зрошуючи білий сніг.

Михайло разом із повстанцями поринає у вир боротьби, виконує відповідні завдання, розповсюджує листівки та іншу підпільну літературу.

В 1950 році його заарештували й вивезли на каторгу в табори Комі АРСР. Брав активну участь у Норильському повстанні.

Звільнився в 1955 році, але вже з підірваним здоров`ям.

Помер у Дрогобичі 26 листопада 1992 року. Похований з почестями, які віддали йому члени Спілки політв`язнів та братства ОУН-УПА Дрогобича й Стрия.

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Бенедьо Грущак.