Михайло Перхун (25.04.1908-15.04.1991) - великий світянський діяч та організатор села, його навіть у міжвоєнний час називали українським війтом. Був ініціатором будівництва в селі власної української читальні та дав під ї забудову земельну ділянку. Загалом на рахунку Михайла Перхуна багато добрих справ.

Народився і виріс у свідомій українській родині, його батько Олекса очолював сільську «Просвіту» ще задовго до Першої світової війни. Сімейне життя не склалося. Його дружиною була донька Євстахія - Станіслава Хлоня, сільського війта, якого вважали ревним поляком. Дружина ходила до костелу, а він хотів, щоб до церкви. 3 цього приводу завжди сварилися, що стало й причиною смерті його єдиної доньки - Дани, яка в однорічному віці внаслідок сімейних чвар померла. Після цього подружжя розлучилося. У міжвоєнний час Михайло Перхун був довговічним головою старосільської «Просвіти», керував драматичним гуртком, тісно співпрацював із дрогобицькою «Просвітою», навіть деякий час був заступником голови. Виношував плани будівництва дерев'яної церкви в селі. 

Щоб здійснити їх, проводив конкретні заходи: збирав кошти, заготовляв будівельні матерiали. У 1944 році втік на Захід від більшовицьких поневолювачів, помер у Детройті (США), поховали його на українському цвинтарі в Баундбруці. Під час утечі вивіз багато фотографій, не тільки родинних, а й таких, що стосувалися громадського життя села. Перед смертю переслав їх рідним. Виявилося, що у селі вціліли лише ті, які вивіз. Радянська влада так попрацювала, що серед людей майже нічого не збереглося. 

Джерело:  Петро Совяк " Старе Село біля Дрогобича"