Михайло народився 27 червня 1987 року. Проживав у Дрогобичі. Закінчив ЗОШ №1, згодом ВПУ міста Стрий, де здобув професію помічника машиніста-тепловоза та національний університет "Львівська політехніка". Пройшов службу в армії. Працював у вагонному депо, згодом – у поліції охорони.

Михайло розпочинав службу в Національній поліції у 2016 році, а у 2024 році приєднався до батальйону поліції особливого призначення КОРД (стрілецький) Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Відтоді мужньо виконував бойові завдання на одному з найнебезпечніших напрямків фронту, у Донецькій області. Під час бойових завдань Михайло працював на артилерійському напрямку. Він прикривав висування штурмових груп на позиції та їхній відхід.

Життя старшого сержанта поліції Михайла трагічно обірвалося 18 вересня 2025 року в селі Іванопілля Донецької області. Під час виконання бойового завдання в нього влучив FPV-дрон з вибухівкою.

З рідних у полеглого захисника залишились мама, дружина, донька, сестра та дядько з родиною.

Колеги пам’ятають його як відданого Присязі, сміливого й надійного побратима, який до останнього подиху захищав Україну.

«Він ще у 2022-му році, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, подзвонив мені й сказав, що теж записався. Якщо будуть брати — він іде. Бо його дідо був в УПА. І сказав тоді мені: “Якщо не ми, то хто?”», — згадує жінка Світлана.

«В нього була патріотична жилка за Україну. Коли він повідомив мені, що йде добровольцем, благала його залишитися. Та він відповів твердо: “Мамо, я на роботі, я мушу, то свідомо, я їду і все”», — згадує мати.

«Метр дев’яносто вісім росту, десь 90 кілограмів м’язів. Такий рослий хлопчина. Харизматичний воїн», «Можливо, якраз своєю кремезністю він і врятував інших побратимів, які були в групі», — пригадує командир Юрій Щипель.

25 вересня 2025 року, кортеж з тілом полеглого захисника зустріли на перехресті Героїв, де зібрались рідні, близькі, побратими та небайдужі мешканці громади. Після спільної молитви під супроводом священнослужителів, траурна процесія попрямувала до рідного дому полеглого – на вул. Підкови, 5.

Чин похорону розпочали 26 вересня 2025 року, з рідного дому полеглого Героя. Звідти процесія попрямувала до центральної площі Ринок, де провели загальноміське прощання. Щоб вшанувати побратима та колегу, на прощання чисельно прибуло керівництво та представники місцевих відділень національної поліції.

Під супроводом священнослужителів на площі провели спільну молитву та навколішки провели воїна в останню путь. Чин похорону продовжили у храмі Вознесіння Господнього, що на вулиці Северина Наливайка, 1а. Поховали Героя на кладовищі по вулиці Пилипа Орлика.

Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та нагрудним знаком «Золотий хрест» Головнокомандувача ЗСУ (посмертно). В квітні 2026 року, відзнаку передали мамі Героя – Ганні Штинді.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 29 серпня 2026 року, у День пам’яті Захисників України нагороду вручив Міністр внутрішніх справ України Іван Вигівський матері полеглого Героя.

18 вересня 2026 року, у річницю загибелі воїна-поліцейського, на фасаді Трускавецького відділу поліції охорони на вулиці Лисенка, встановили та освятили меморіальну таблицю. Відкрили таблицю мама Героя Ганна Штинда та його донька.

Вічна пам'ять Герою!