Народився Михайло, син Василя, в 1929 році в патріотичній сім'і. Після кінчення сільської школи вчився у приватній гімназії товариства «Рідна школа» у Дрогобичі. Був дуже здібним хлопшем брав приватні уроки з німецької мови у професора з польської rімназії, пенсiонера, батька вчительки, яка викладала у школі в Монастирі-Лішнянському. За короткий період вивчив мову досконало. За німецької окупації його брали за перекладача. 3 приходом совітів гімназію ліквідували, замість неї була середня школа N 1. На початку жовтня 1946 року кращі учні дев'ятого й десятого класів цієї школи та студенти Нафтового технікуму, що на вулиці Самбірській, створили підпільну організацію «Крути», яка підтримувала зв'язок з УПА. Михайло Василюка став її членом, навіть певний час виконував функци секретаря. Крутяни» мали обов язок розповсюджувати підпільну літературу, листівки, проводили агітацію.

Часто розвідувальні функціи та передавали «грипси». Михайло отримував підпільні матеріали і завдання від сотника на псевдо «Зелений». Дев'ятого лютого 1947 року відбувалися вибори до Верховної Ради. Хлопці з «Крут» мали завдання посилити проти-більшовицьку arітацію. Пятого лютого у Дрогобичі вони востанне розклеїли листівки, а наступного дня їх усіх заарештували. спецорганів прийшли до школи на урок у 9-Б клас, взяли у вчительки журнал і читали з нього прізвища. Учителька заступилася. Tі викрикнули: «Молчать! Воспітала бандітов!» Bійськовий трибунал засудив підпільників за статтями 54-1 «А» та 54-11 КК УРСР 17 квітня 1947 року - на самісінький Великдень. Адвокат Фріс поводився не як захисник, а як обвинувачувач. Він заявив: «Ето не «Молодая гвардія», а свора бандітов!» Михайло Василюка на псевдо «Нечай» отримав десять років позбавлення волі.

Покарання відбував у місті Балхаші Карагандинськoi області (Казахстан) та Джезказгані, де працював на шахтi. Там захворів на силікоз легенів. Звільнили у 1954 році, приїхав до рідних-до Алдана (Якутія), почав працювати на дразі N 74. У 1955 році переїхав до Томська, де працював вчився у вечірній школі. Повернувся до України, одружився, працював у Новому Роздолі на сірчаному комбінаті. Помер у 1977 році у віці coрока восьми років. Поховали Михайла Василюку на цвинтарі у Старому Роздолі. 

Джерело: Совяк Петро "Монастир-Лішнянський на Франковій землі"