Народився 16 грудня 1892 року у Добрівлянах. Закінчив учительську семінарію в Самборі й від 1912 р. учителював у селі Воля Якубова. На початку 1-ої світової війни мобілізований і, як старшина австрійської армії, воював на Буковинському фронті. Потрапив у російський полон. Після вступу австрійських і німецьких військ в Україну повернувся у Добрівляни. Його військовий досвід відіграв важливу роль у формуванні та діях добрівлянської бойової групи, підпільно підготовленої учителями школи, зокрема С. Кужелем.

У листопадову історичну ніч 1918 р. вони підняли загін у складі кількох вояків австрійської армії, які перебували в селі у відпустці, учнів старших класів гімназій, а також сільських хлопців. Група 15 чоловік на чолі з М. Берегуляком розброїла австрійську жандармерію в Добрівлянах, а по дорозі до Дрогобича так само вчинила в Рихтичах. Коли С. Кужіль привів загін під "Народну торгівлю" в Дрогобичі, тут зібрався гурт rімназійних учнів (дехто з крicами) та кілька військових старшин, поручник др. Кобилецький, чотар Тустанівський, хорунжий Німилович, а також представник дрогобицької повітової Української Національної Ради, др. Д. Бірчак. Після короткої наради озброєний відділ відбув до військових касарень, де стояв куріны мадярської піхоти. Представники українських вояків-др.Бірчак, др. Кобилецький, чотар Тустанівський і хорунжий Берегуляк- від імені Української Народної Республіки вимагали в коменданта куреня зброї та набоїв. Але майор відмовив, бо напередодні зброю вже видав польській боївці, а його підлеглі незабаром залишать касарні та відійдуть в Угорщину. Відділ повернувся в місто, захопив пошту, староство, повітову та шкільну ради, ратушу, на якій замайорів синьо-жовтий прапор. У рапорті представникові Української Національної Ради в Дрогобичі Д. Бірчаку С. Кужіль доповів: "Я сповнив наказ: уночі зібрав добрівлянців, розброїв жандармерію в селі, прийшов до Дрогобича і тут розброїв жандармерію та етапну команду", Це був подвиг. 

На фронті, біля м. Хирова, старшина УГА Микола Берегуляк зіскочив із поїзда, але його поранили. потрапив у полон. Утік Лікувався в шпиталі для полонених у Польщі. Там переніс тиф, одужав лише завдяки медсестрі-українці. Повернувся в Добрівляни, де учителював, а згодом був директором школи (до 1944 р.). У 1939-1941 Pp. иого неодноразово викликали в Меденичі на допити НКВС. Тому перед червоною окупацією перебрався із cім'єю в Hімеччину, а в 1949 році - в Австралію (м. Сідней). Помер М. Берегуляк 11 грудня 1982 р.

Джерело: Богдан Пристай. 300 великих Дрогобичан.