Микола Васильович народився 24 лютого 1989 року у селі Дорожів, Меденицької громади. Згодом переїхав до Дрогобича, де працював у сфері будівництва, останні роки був працівником заводу "Леоні".

Він був сиротою однак з гідністю будував своє життя і ніколи не втрачав віри в Україну.

На третій день після початку повномасштабного вторгнення Микола добровільно став до лав Збройних сил України. Служив у військовій частині А0414, мав звання молодшого сержанта. Пройшов чимало гарячих точок фронту, був важко поранений, пережив сім контузій, однак ніколи не здавався й не скаржився. Попри втрату здоров’я, продовжував боронити Україну та підтримувати побратимів.

Помер під час лікування. У захисника залишилася лише двоюрідна сестра та кілька далеких родичів. Близькі згадують Миколу як людину з великим серцем, безмежно вірного Батьківщині.

9 липня 2025 року, відбулося прощання з Героєм біля патолого-анатомічного відділення Дрогобицької міської лікарні №1. Після панахиди траурний кортеж вирушив до села Солонське, де Героя поховали поруч із могилою матері.

За мужність і героїзм, проявлені у боях, наказом Головнокомандувача ЗСУ №1527 від 12.07.2023 року Микола Думин нагороджений відзнакою "Золотий Хрест".

Вічна пам'ять Герою! Слава Україні!