Микола Васильович народився 24 травня 1975 року в Бориславі, тут навчався в Бориславському ЗЗСО №1. Проживав у селі Ясениця-Сільна. Опанував професію маляра-штукатура в Підбузькому професійно-технічному училищі. Пройшов строкову службу в армії.

Працював будівельником, згодом - у компанії "Белуко". У 2015 році був долученим до будівництва фортифікаційних споруд у Луганській області.

У перші дні повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, став на захист України. Служив у 14 окремій механізованій бригаді, мав позивний "Пастор".

З весни 2023 року Микола вважався зниклим безвісти. В березні 2025 року стало відомо, що воїн загинув 21 травня 2023 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Лиман Харківської області.

У Захисника залишилася мати, дві сестри та четверо племінників.

Захисник був відданим військовому обов’язку, в критичних ситуаціях проявляв розумну ініціативу. Микола завжди намагався удосконалюватись у військовій справі та постійно працював над підвищенням свого фахового рівня. Його поважали побратими – за хоробрість, чуйність і силу духу. А ще він любив співати та часто підбадьорював бойових товаришів піснею.

Рідні та друзі згадують Миколу як дуже добру людину, він завжди приходив на допомогу та не залишав близьких в біді.

В листопаді 2025 року на фасаді гімназії №1 Борислава відкрили та освятили меморіальну таблицю полеглому воїну, випускнику гімназії.

Вічна пам'ять Герою! Слава Україні!