Микола Радищак народився 1 січня 1914 р. у с.Снятинка на Дрогобиччині в селянській сім'ї.

У 1929 р. закінчив 6 класів сільської школи. Дяк Євген Лах прищепив йому любов до пісні, який організував хор у Снятинці. У цьому хорі 16- річний Микола бере найактивнішу участь.

Хорове мистецтво захопило хлопця так, що він вирішив піти шляхом свого наставника. Півроку навчався приватно у лішнянського дяка Петра Кантора. Одночасно діяльно працює у Снятинській та Вацевицькій "Просвіті", керує драмгуртками, а в рідному селі ще й очолює хор. У кінці 1938 року стає дяком у Вацевичах.

У1939 р. подає документи в дяківську школу Перемишля. Але М.Радищака, як українського патріота, відразу арештували. Він проходив у сумнозвісному "процесі 64-х". Перебував у тюрмах Дрогобича і Самбора.

З початком війни, у 1941р. йому вдалося втекти із Самбірської тюрми. Та у 1944 р., його знову заарештовують і засуджують.

Увесь період ув'язнення провів на Колимі. Тільки пісня допомогла вижити.

У 1954 р.грає в Магаданському оркестрі, співає в українських гуртках, один із котрих навіть очолює.

Повернувшись додому в 1957 р. Микола Радищак відразу поринув у світ хорового мистецтва. У своєму селі відновлює діяльність хору, керує хором у Вацевичах.

У 1961 р. організовує моложіний хор у Старому Селі. Водночас у Дрогобицькій СШ № 5 веде духовий оркестр та домровий ансамбль.

Микола Радищак бере активну участь у відродженні села. Снятинський шкільний хор неодноразово був учасником обласних та республіканських оглядів, у яких перемагав.

Знову стає дяком у Залужанах, відновлює діяльність церковного хору. Водночас співає у відомому Дрогобицькому чоловічому хорі "Бескид".

Це була людина творчої вдачі з великим життєвим досвідом і з мудрою життєвою позицією.

Відзначивши 80-літній ювілей, М.Радищак- щирий патріот і працелюб, досвідчений учитель і диригент помер (19.07.1994 р.).

 

 

 

 

Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини". Петро Сов'як.