Микола Стебельський, син Василя, народився в 1921 році у с.Волоща. З молодих років захоплюється спортом, бере участь у походах на Маківку та Ключ, активно працює у читальні "Просвіти". Уже тоді вступив у молодіжну організацію. ОУН. Після окупації Галичини в 1939 р. Микола з групою молодих патріотів переходить річку Сян - німецько-радянський кордон - і тут на Засянні підтримує зв`язки з ОУН. У містечку Керниця проходить військовий вишкіл і скеровується працівником Берлінського заводу, який виготовляв деталі до військових машин, у тому числі танків.

Як тільки розпочалася війна, Микола повертається у Волощу. У червону армію ніхто не йшов- усі ховалися в лісах. Репресивні органи КДБ змушували зголоситися у військкомати та йти в армію. Але всі, хто пов`язав свою долю із ОУН-УПА, пішли зі зброєю в руках проти загарбників- червоних зайд. Серед них і Микола Стебельський, який став бійцем боївки Андрія Тершака. Одержавши завдання, Микола в 1945 р. зголосився в "стрибки" і два дні був "зрадником". Коли вороги поснули, забрав зброю, патрони й утік до своїх. Виконував найскладніші завдання й накази провідника "Марка", надрайонного Войнаровського.

Загинув Микола Стебельський у 1947 р. за с.Грушів. Він поспішав виконати важливе завдання, але його помітили кадебісти - важко поранили. Герой не здався ворогам - підірвав себе гранатою. Тіло зайди завезли на цвинтар у Літині, де закопали в одній могилііз зв`язковою куща Катериною Яцків (Рукодаєвою) - її вбили того ж дня, на свято Воздвиження Чесного Хреста. Сталінські сатрапи пильно стежили та не давали змоги перепоховати героя з почестями. Про нього Бенедьо Грущак разом із дівчатами склали пісню, яку досі співає молодь Волощі та сусідніх сіл.

 

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Богдан Пристай.