Мирон Мисько народився 22.10.1921 р. в с. Воля Якубова Дрогобицького повіту в родині Михайла та Софії (з роду Танчук) Мисько. Батько був ремісником-стельмахом (колодієм), належав до ремісничого товариства м. Дрогобич і розумів вагу освіти. Тож у 1935 р. Мирон поступив до Дрогобицької гімназії, яку закінчив 1939р. Гімназійним керівником іхнього класу був проф. Іван Чмола, полковник УСС) який прищепив любов до громадсько-політичної роботи та спорту. Мирон був членом студентської громади Пласт, належав до спортивної секції волейболу, брав активну участь у зма- ганнях за честь своеї гімназії. За вимогою радянських законів продовжує вчитися і в 1941 р. складае iспит зрілості. Згодом працював у кооперативній промисловості.

У 1943 р. голоситься до української дивізії "Галичина". У боях під Бродами біля села Княже потрапив у полон. Як це було, він пише в своїх споминах: "Я попав у полон біля села Княжого. Під їхав політрук, взяв мене зі собою і повів розстрілювати на річку, яка пливе біля церкви села. Це був наш українець з Житомира. По дорозі спитав мене, звідки я родом, я спитав його, звідки він? Швидкий обмін думок. Ми порозумілися. Тоді він показав рукою на полонених, що сиділи за річкою в толоці, сказав:" Біжи туди". Я побіг, а вслід за мною верхом він пустив чергу з автомата. Я замішався між полоненими. То були німці. I тільки знання німецької мови, якою я добре володів у гімназії допомогли мені стати "правдивим німцем". А дальше... неймовірними шляхами я дістався на Захід. Сьогодні в думках я згадую цього житомирця, у якому текла украінська кров. Він дав мені друге життя." Родина Мирона Миська була вивезена до Сибіру в 1947р. На четвертому місяці після вивезення померла мати. Після закінчення війни Мирон працював в українському допомоговому Комітеті у Hімеччині. У 1950 р. Головна Управа Союзу Українських Ветеранів (СУВ) доручила хорунжому Мирону Миськові організувати осередки СУВ.

У 1951 р. емігрував до Канади, поселився у Вінніпезі, Манітоба. Працював у Міністерстві оборони Канади, за що одержав відзначення і подяку від Уряду. Мирон був членом Станиці Братства вояків 1-1 УГ УНА і вико- нував обов'язки рекордового секретаря. Головною Управою Братства нагороджений Золотим Хрестом і медалями за особливі заслуги. Мирон також був членом інших культурно-освітніх установ. Нагороджений грамотами. Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ), Українського Вільного Університету. Фінансово підтримував українські наукові та культурні установи в Канаді й Україні. Помер у 1996 р. у Вінніпезі (Канада). Похороном зайнялася Станици Братства 1-т УГ УНА. Похоронено його з військовими почестями на цвин тарі Всіх Святих. Побратим д-р Романович пов'язав китайку на Хресті його могили, передану сестрою Евеліною з України. 

Джерело: Л.Дутко-Слонська,Л.Ковалів-Гаврищак,Н.Петричка-Гарбузюк,І.Невмержинська,упорядкування 2018р.  Дрогобицька українська гімназія імені Івана Франка 1918-1944 рр.