Народився 27 березня 1928 р. у селі Острів, неподалік Тернополя. Батьки змалку привчали сина до роботи, дбали про його виховання на грунті національних традиціи та християнської морал. Значний вплив на виховання Мирослава Гаврилюка мав сільський парох, отець Глуховецький, під опікою якого сільська Просвіта підіймала селян із духовного занепаду, будила в них національну свідомість. У 1948 р. Мирослав закінчив школу в Тернополі та поступив на механічни факультет Львівського політехнічного інституту. Після інститутського pеформування став студентом нафтового факультету. В 1953 р. закінчив нституг і отримав спецальність інженер-механік нафтової промисловості. Як одного з найкращих випускників залишають в інститутській аспрантурі, однак до захисту дисертації не допустили. Два роки після асппрантури праював викладачем нафтового факультету.

Подальша життєва доля М. Гаврилюка тісно пов'жзана з Дрогобичем, де з 1957 рожу працює на долотному (тоді-машинобудівному) заводі: інженером, начальником групн, початку 60-х і до виходу на пенсію-очолює організовану ним центральну заводську лабораторію, варцеву на Львівцині. Подав і впровадив пропозиції та винаходів, написав та опублікував у різних видяннях, у т ч. АН СРСР, більше двадцяти науковнх статей щодо вдосконалення вробництва й методів йorо лабораторного контролю. У 1983р. - організатор Miнстерства хімічного й нафтового машинобудувания, понад двісті рапдонатізаторських..Після внходу на пенсію активно займається культурно-просвітницькою діяльністю. Як тільки починається в Україні національно- відроджувальний рух та захиталася московська імперія, бере активну участь у маніфестаціях, вічах, невтомно їздить селами та містами Підкартаття, домагасться відновлення греко-католицыкої Церкви. Hа початку 1989 р. розшукав зняту в режимні часи з Дрогобицької церкви Св. Трийці пам'ятну таблицю, присвячену зачинателеві українського відродження в Галичині, о. Маркіянові Шашкевичу, й інцював й повернення на своє місце.

Створив на долотному заводі Товариство рідної мови. Був одним із ініціаторів відновлення Просвіти в Дрогобичі першого віче демократичних сил у Дрогобичі (30.07.1989 р., перед церквою Св. Трійці) Виступив із запальною промовою, які на віче 4 истопада того ж року на стадіоні ДЮСШ на честь річниц ЗУНР Член Оргкомітету будівнитва пам'ятника Т. Шевченкові в Дрогобичі. За інщіативою Мирослава Гаврилюка 10 вересня 1995 р. на загальних зборах дрогобичан старшого віку створено Раду старийшин, яку очолював наболілих економічних та соціальних проблем. Постіїно переймався проблемами екології, зокрема, дбайливим ставленним до річки Побук, що обтікає стару історичну частнну Дрогобича. Виявив неабнякі здібності дослідника-історика, цікавився історією рідного краю та українського вiйська.

Його цікаві краєзнавчі розвідки Бойківщини за 2002-2005 pp. та Дрогобицькому краєзнавчому збірнику за 1998 р. можна прочитати літописах.Член Координаційної ради Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини, Конгресу української інтелігенції, Ради ветеранів Об'єднання національно-патріотичних війни праці, та сил «Відродження». Тривалий Дрогобицької «Просвіти». За довголітню плдну працю просвітянській ниві та значний внесок у відродження української культури 11 березня 1998 року йому присвоєно звання «Почесний просвітянин Львівщини». Деякий час очолював iсторичну секцію Дрогобицької Просвіти. Помер Мирослав Гаврилюк 12 листопада 2008 року.

 

 

 

Джерело: Богдан Пристай "150 славних українців Дрогобиччини"