Мирослав Куйдич народився 6 травня 1912 р. Після закінчення народ- ної школи вступив до української гімназії в Дрогобичі, яку закінчив і здав матуру в 1933 р. У четвертому класі належав до Пласту. Одержавши середню освіту, працював референтом (інструктором) товариства "Просвіта", а також "Рідної школи". Від 1955 р. був інструктором т-ва "Сільський господар", проводив різні курси по селах Дрогобиччини. До сіл добирався пішки, на ровері або поїздом. У селах організовував сільськогосподарські гуртки. Майже щонеділі бував у селах, бо саме у цей вільний від праці день можна було зібрати селян, яким М. Куйдич читав лекції на теми поліпшення господарювання в селі.

Мирослав Куйдич мав величезне бажання вчитися на агрономії у Львові, однак через тяжкі матерiальні обставини не міг того зробити, тому в cільськогосподарській Академії в Подебрадах (Чехословаччині) змушений був навчатися заочно. У 1939 р. Мирослава Куйдича як українського патріота, польська окупаційна влада арештувала і помістила в концентраційний табір Береза Картузька, з якого він повернувся з підірваним здоров'ям. У 1941-1944 рр. був директором відділу сільського господарства в Дрогобичі. У 1945 р. працював агрономом на Ходорівському цукрозаводі, а потім був директором приймального пункту зі збору цукрових буряків у м. Рудки. Після побудови Самбірського цукрового заводу працював тут старшим агрономом (до 1979).

М. Куйдич не тільки сумлінно виконував на виробництві свою основну роботу, але також вмів особистим прикладом пришеплювати людям любов до сільського господарства, свідченням чого є те, що він сам особисто виплекав два взірцеві сади - один в Самборі, на площі 36 арів, і другий в с. Михайлевичі, поблизу Дрогобича, на площі 16 арів, де побудував теплицю, в якій вирощував різноманітну ярину. Селяни с. Михайлевичі дотепер є вдячні своєму учителю Мирославу Куйдичу за його практичні поради. Завдяки постійному нагляду М. Куйдича зростала врожайність сільського господарства Дрогобиччини. Мирослав Куйдич був одним із найстарших учнів української гімназії в Дрогобичі. Він брав активну участь у засіданнях Гімназійного братства, "Рідної школи", а також приходив на засідання Ради товариства "Просвіта". Мав велике бажання взяти участь у з'їзді гімназистів, але сили вже не дозволили. Відійшов у вічність, залишивши в глибокому смутку дружину Лесю, дві дочки - Оксану і Марію, сина Богдана, три внучки, одну правнучку, а також залишив трьох сестер і двох братів.

Джерело: Дрогобицька українська гімназія імені Івана Франка 1918-1944 рр.