Народився Олекса Захаряк 16 листопада 1914 року в селі Монастир-Лішнянський. Батько його Іван був сільським різником, який перед Різдвяними святами та на весілля колов свиней і виготовляв «виробу», тому й віддав сина на навчання в Дрогобич. Від 1931 до 1934 року той навчався в дрогобицького масара Антонія Яреми. Свідоцтво про набуття фаху масара одержав 8 липня 1935 року. Після війни біля власного будинку, якого перед тим купив, дозволив відкрити державну масарню (кобасний цех) та вуджарку, де й сам працював. Його м’ясні вироби, виготовлені за старими сільськими рецептами, серед дрогобичан користувалися великим попитом. За радянської влади впродовж тривалого часу Олекса працював майстром ковбасного цеху Дрогобицького ліспромгоспу. У його асортименті м’ясних виробів було кілька видів ковбас, які розробив ще до війни. У 1956 році була затверджена марка «Дрогобицька», яка пішла у серійне виробництво. Якраз цій ковбасі судилося прославити наше місто на весь СРСР. Водночас він був творцем ще й ковбас «Карпатська», «Лісова», «Лісна», «Курортна суха», «Ліспромгоспська», «Трускавецька печена» та «Хлібець кулінарний печений».

 Треба відзначити, що як патріот свого села О.Захаряк розробив ще й рецептуру ковбаси «Монастирська». У цій назві працівники ідеологічного фронту побачили замасковані «прояви» релігійної ідеології, її було забраковано, а самому винахідникові довелося пережити цькування та різні звинувачення. Щоправда, цю назву він відразу замінив на «Лішнянська», але вона й під таким іменем не пішла у серійне виробництво. Промовистим залишається такий факт. У 1972 році для сільгоспвиставки у Дрогобичі він виробив 40 ексклюзивних м’ясних виробів й усім дав назви. Серед них навіть була ковбаса з додаванням червоного буряка. Як запевняє зять О.Захаряка, він був прекрасним імпровізатором м’ясних виробів і смакових якостей. Це такий собі м’ясний композитор і музикант-віртуоз.

Найцікавіше те, що цей винахідник і пропагандист м’ясних виробів упорядкував майже 300 рецептів, які увійшли до його майбутнього підручника «М’ясні вироби та страви прикарпатського краю». Як стверджує його донька, він віддав рукопис комусь для передруку і появи своєї майбутньої книжки. Та не судилося… 30 червня 1988 року його не стало. Доля рукопису невідома. У його домівці в Дрогобичі збереглися тільки розрізнені чорновики рецептів. Проте ковбаса «Дрогобицька» й далі продовжує жити й слугувати примітною візитівкою нашого міста.

Джерело: Петро Сов'як