Пані Ольга (дівоче прізвище Ольга Iвасечко Михайлівська) народилася в Дрогобичі у сім'i корінних дрогобнчан. У родині був ще брат Володимир, нині покійний. По закінченні середньої школи Ольга здобула учительську освіту. Однак через тотальну полонізацію так і не змогла влаштуватись на державну роботу й змушена була заробляти на хліб виховником у дитячих садках, організованих Союзом Українок. Згодом прейшла до кооперативи "Український Базар", де працювала касиром до приходу большевиків. Не бажаючи залишатись під большевицьким режимом, Ольга в листопаді 1939 р. переходить Сян і зупиняється в Перемишлі. Тут на неї чекав наречений, кандидат в адвокати Іван Яремко, який замешкав у Перемишлі ще від вересня. Незабаром молодята побралися і переїхали до Криниці, що на Лемківщині, а пізніше- до Кракова, де жили до серпня 1941 року. Після відступу большевиків подружня пара перебирається до Львова, де чоловік влаштовується адвокатом. Проте через чотири роки сім'я знову змушена тікати від большевиків.

Спочатку повертасться до Криниці, відтак вирушає в Словаччину. На жаль, т. на самому кордоні з Угорщиною, іх перестріла "словацька червона партизанка" під проводом "совецьких" командирів. Вони й забрали чоловіка "в партизани". Ольга якраз очікувала дитини. Довелося народжувати дитину без фахової допомоги, то ж немовля померло пд час пологів. Чоловікові вдалося втекти від цих "партизанів". Треба було негайно вирушати далі на захід, позаяк большевицький фронт знаходився близько. По тяжких тарапатах дісталися до Братіслави, а звідси, через Дрезден, за складних обставин добралися до міста Авсбург у Баварії. Тут пережили тяжкі бомбардування -аж до приходу американських військ Невдовзі чоловік отримав від американської комендатури право відкрити приватну адвокатську канцелярію. Однак уже через пвроку подружжя вирішило покинути Hімеччину і перебралося до США. Тут, не з вини Ольги, судилося у 1953 році офіційно розлучитися. У 1958 р. Ольга знову вийшла заміж- за магістра Ореста Iвасечка. Прожила з ним щасливо 33 роки. У 1991 р. чоловік помер і вона знову залишилася самотньою у великому домі. Відчуття належності до великої европейської нації українського народу-спонукало п. Ольгу Івасечко до жертовного вчинку. Відтепер її набуток іде на благородні цілі- на допомогу краянам. 

Джерело: Хосе Турчик  "Дрогобиччина - земля Івана Франка" Том 4