Омелян Солецький-кандидат технічних наук, член-кореспондент Української нафтогазової Академії, Почесний працівник Укргазпрому. Ветеран газової і нафтової промисловості з 54-літнім стажем. Почесний громадянин міста Борислава. Народився 21.04.1929 р. в Бориславі (мікрорайон Тустановичі) у сім'ї господаря-землеміра за освітою. У 1941-42 рр. навчався у Дрогобицькій гімназії ім. I. Франка, яку дотерміново залишив через матеріальні нестатки.

Восени 1943 р. став членом юнацької секції ОУН. У 1944 р. був вивезений до Нiмеччини, де працював на летовищах. Повернувшися 1945 р. до Борислава, працював замірником газу розподільчої станції тресту "Укргаз" і одночасно вчився у вечірній середній школі. У 1948 р. поступив до Львівської політехніки (нафтовий ф-т), з якої після четвертого курсу був відрахований за політичними мотивами (1952). Закінчивши заочно у 1956 р. Московський нафтовий інститут, працював на різних посадах нафтової і газової промисловості-в організаціях та підрозділах, що займалися науковими дослідженнями та проектними роботами. Високих посад не займав, бо не був членом комуністичної партії. Останні 20 років працював провідним науковим співпрацівником у Львівському комплексному відділенні Українського науково-дослідного Інституту природних газів (УкрНДIГаз). Омелян Солецький-автор низки науково-технічних розробок, впроваджених на нафтових і газових родовищах Прикарпаття. Він-один із ініціаторів і авторів проектів створення в нашому регіоні одних з найбільших в Європі підземних сховищ газу на базі вироблених газових родовищ-Дашава, Опари, Угерсько Вільче-Волиця.

Результати його наукових досліджень висвітлені у захищеній 1975 р. кандидатській дисертації, у численних статтях, у першому україномовному Довіднику з нафтогазової справи. Віне також одним із складачів нещодавно виданої українсько-польської монументальної історичної розвідки "Нафта і газ Прикарпаття". Творча діяльність Омеляна Солецького була належно відзначена лиш у роки нашої Незалежності. Його обрано членом-кореспондентом Української нафтогазової Академії (1995), присвоєно звання "Почесний працівник Укргазпрому". Після виходу на пенсію за станом здоров"я, працює над історією рідного Борислава, проймається проблемами загазованості його території, пише монографію з досвіду розробки газових родовищ. Як член товариства "Просвіта", бере активну участь у громадському житті та художній самодіяль- ності (володіє гарним голосом). 

Джерело: Дрогобицька українська гімназія імені Івана Франка 1918-1944 рр.