Омелян Стоцький народився 15 серпня 1894 р. в селі Богутин Золочівського повіту у сім'ї священника.

У 1915 році закінчив гімназію у Львові та був прикликаний до австрійського війська й відправлений на фронт.

У 1916 р. в Італії потрапив у полон. Тут вивчив італійську мову й працював перекладачем до 1919 р., коли був звільнений.

У 1920 р. приїхав у Борислав, де працює службовцем нафтового об`єднання "Сільва Пляна". У тому ж році одружився з Павлиною Осецькою- донькою головного лісничого в Бориславі. Молодих вінчав митрополит Андрей Шептицький.

У 1921 - 1924 рр. Омелян Стоцький- службовець Бориславського промислу "Нафта". Аби набути фахової кваліфікації вступив на бурильний курс Бориславської крайової гірничо-вертничої школи (філії Львівської політехніки), де навчався у 1924-1926 рр. Оператор газолінового заводу "Нафта" у Бориславі.

У 1928 р. О.Стоцький залишив Бориславський нафтопромисел і виїхав до Львова, де вступив на філософський факультет Львівського університету, котрий закінчив у 1932 р. Наступного року склав іспит на ступінь магістра німецької філології.

У 1932-1934 рр. - учитель державної гімназії в Станіславові, а в 1935-1939 рр.- учитель німецької мови гімназії у Ряшеві.

В 1940-1942 рр.- перекладач у Ряшівському машинописному бюро, а потім (до 1944 р.) - в такому ж бюро у Львові. Коли окупанти наблизилися до Галичини, Омелян Стоцький, побоюючись радянської влади, із сім`єю виїхав до Австрії, де працював лаборантому приватній молочарні (до травня 1945 р.). З наближенням радянських військ до Австрії, він перебрався в Німеччину, де був арештований радянською владою та засуджений до розстрілу. Однак, його справу переглянули і сім`ї Стоцьких дозволили повернутися в Україну.  Невдовзі Стоцькі повернулися у Борислав.

О.Стоцький повернувся до свого першого нафтопромислового фаху.

У 1945 р. Омеляна Стоцького призначено директором Східницького газолінового заводу № 10тресту "Укргаз". Він набрав робітників із мешканців навколишніх сіл та розпочав відбудову заводу й вивів його у прибуткові підприємства краю.

З 1949 р. він працював на 5-му нафтопромислі тресту "Бориславнафта" у Східниці, спочатку майстром підземного ремонту, потім техніком і врешті лаборантом.

У жовтні 1956 р. вийшов на пенсію. Омелян Стоцький  узявся науково довести, що східницькі мінеральні води мають лікувальну дію та зробити їх доступними для багатьох людей. Плануючи відкрити у Східниці бальнеологічний курорт, він розпочав вивчення хімічного складу та запасів води. Результати аналізів відіслав у Головне управління курортів Міністерстваохорони здоров`я УРСР, яке 31 грудня 1958 р. скерувало їх в Український інститут курортології для вивчення. Але несподівано О.Стоцький натрапив на протидію чиновників. Фальшуючи результати досліджень науковці Одеського науково-дослідного інституту курортології у 1965 р. надали висновок про непридатність мінвод Східниці для лікування.  Однак, О.Стоцький почав діяти рішуче. Щоб набути необхідність знань, вивчає мінералогію, хімію, медицину. Йому допомагали Даниїла Павлишин, голова Східницької селищної ради, Яків Пріцак, директор Східницького газолінового заводу, Георгій Бойко, львівський геолог, Євгенія Божик, журналіст та інші.

13 жовтня 1966 р.Колегія Міністерстваохорони здоров`я УРСР доручила Львівському та Чернівецькому медичним інститутам вивчити властивості східницьких мінвод. Відтак, 8 лютого 1968 р. фахівці Львівськогомедінституту надали позитивний висновок про придатність Східницьких мінвод для лікування.  Cеред цих вод: залізиста, гідрокарбонатна натрієво-кальцієва, гідрокарбонатна кальцієво-натрієва, гідрокарбонатна натрієва (содова), вода зразка "Нафтуся" (виявляє біологічний ефект, аналогічний воді "Нафтуся" Трускавецького курорту), різні слабомінералізовані біологічно-активні води (з позитивною дією на органи травної й сечовидільної систем, та на метаболізм нуклеїнових кислот в ядерних структурах клітин). Він виявив мулові і торфові  грязі у Східниці й почав вивчати їх бальнеологічні властивості.

В жовтні 1970 р. у Східниці було відкрито перший пансіонат "Карпати" (профспілки заводу "Металіст").

У 1975 р. О.Стоцький домігся будівництва у Східниці санаторно-курортних закладів. Так постали нові пансіонати: "Гуцулка", "Верховина", "Зелений бір", "Запорожець".

У 1976 р. Одеський науково-дослідний інститут курортології завершив роботи, пов`язані з експериментальним дослідженням Східницького родовища.

Згодом Східниця отримала статус всесоюзного курорту.  Так, завдяки Омеляну Стоцькому до Східниці прийшла велика слава відомого курорту.

У 1973 р. Всесоюзна центральна рада нагородила Омеляна Стоцького нагрудним знаком "Відмінник курортів профспілок" і грошовою премією, а 4 листопада 1977 р. Державна комісія  прийняла рішення про віднесення Східницького родовища мінеральних вод до 1-ої групи, а Омеляна Стоцького визнала першовідкривачем цього родовища.

Помер Омелян Стоцький 10 січня 1979 р., похований у Східниці.

У жовтні 1994 р., до 100-річчя від дня народження Омеляна Стоцького, поблизу бювету мінеральних вод у Східниці встановили його бронзове погруддя.

У 2004 р. Східницький бальнеологічний курорт отримав імення Омеляна Стоцького.

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Володимир Пограничний.