Онуфрій Лепкий народився 16 червня 1838 р. в с.Літиня у селянській сім`ї Федора Лепкого і Євдокії Боднар. Навчався в Дрогобицькій нормальній школі отців Василіян, яку закінчив як "перший преміант". Згодом з успіхом закінчив і Львівську академічну гімназію.

Здібного учня підтримував матеріально і морально префект Львівської духовної семінарії Яків Ціпановський. Завдяки йому, після закінчення гімназії у 1860 р., О.Лепкого скеровано навчатися до Віденського університету та Віденської греко-католицької семінарії.  Там студіює богослів`я та слов`янську філологію під керівництвом всесвітньо відомого вченого Миклошича. Віденський університет закінчує 1864 року з дипломом гімназійного вчителя, що було доволі рідкісним явищем. У цьому ж році скерований на посаду помічника вчителя до Станіславської гімназії, відтак у Бережани, а звідти до Львівської академічної гімназії для викладання грецької, латинської та української мов.

З серпня 1866 р.- учитель української мови та літератури ІІ-ої (німецької) гімназії у Львові.

1867 року О.Лепкий одружився з Євгенією Левицькою, дочкою священника. Він висвячується у пресвітери.

1872 р. у Львівській академічній гімназії була введена посада греко-католицького катехита- вчителя релігії. Після конкурсних іспитів її у 1873 р. зайняв О.Лепкий, де працював до смерті. Був єдиним і першим учителем релігії в українській гімназії. Викладав також польську мову, згодом став першим професором української мови та літератури в гімназії.

У вересні 1869 р.- співробітник, а відтак настоятель церкви Святого Миколая у Львові.  Незабаром парафія стала зразковою. За цю діяльність О.Лепкому 1874 р. було надано титул консисторського асесора і покликано на посаду митрополичого референта, а в 1877 р. дійсного консисторського радника. Йому судилося стати одним із визначних діячів греко-католицької церкви. укладачем багатьох молитовників, книг, редактором і укладачем церковних календарів-"місяцесловів", редактором церковних журналів та газет. Він користувався великою повагою серед мирян.

Уже з 1865 р. він активно працює в "Народному домі", літературному товаристві "Галицько-руська матиця", заслуга яких сьогодні загальновідома. У цих товариствах Онуфрій Лепкий спочатку був секретарем, а відтак- головою ради.

Популярність принесла йому серія статей у газеті "Слово", де він пропагував і обстоював ідеї залучення жінок до активної громадської діяльності, зокрема в освіті.

Від 1869 р. О.Лепкий як член редакційного комітету  "Галицько-руської матиці" та "Літературного збірника" видає низку цінних мовознавчих праць, серед яких виділяється "Короткий огляд руської письменності від введення християнства на Русі до нападу  татар", де використав віднайдені та невідомі науці грамоти XV-XVI ст., що зберігалися у церкві Параскевії П`ятниці у Львові.

У 1870 р. видає ще одну важливу історичну працю- "Акти, относящієся к історії Південно-Западної Русі", а в 1872 р. друкує студію "Декілька слів про греко-слов`янську граматику, видану у Львові у 1591 р.".

Мовознавчі та історичні праці О.Лепкого принесли йому славу. Його залучають до роботи над вивченням історії польської мови, і він єдиний серед українців стає членом Академії наук Польщі. У 1871 р. опублікував підручник грецької мови для третіх і четвертих класів української гімназії, який неодноразово перевидавався.

Помер Онуфрій Лепкий 10 вересня 1905 р., похований на Личаківському цвинтарі. У похороні взяв участь митрополит Андрей Шептицький.

 

 

Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини". Микола Галів.