Онуфрій Нечипір, син Лаврентія, народився в 1903 році у селі Волоща в сім`ї бідних селян Лаврентія та Агафії, які наймитували у багатих людей, щоб заробити на шматок хліба та прогодувати трьох дітей.

Своїми руками Онуфрій допомагав будувати читальню "Просвіти". Був головою ревізійної комісії крамниці "Самопоміч". З молодих років пов`язав свою долю з організацією "Сільський господар". Працював молочарем у "Маслосоюзі".

Вступивши в Українську Військову Організацію та ОУН. Онуфрій віддає свої сили для їх розвою в селі. Був одним із ініціаторів спорудження могили "Січовим стрільцям", проведення багатьох національних свят. Водночас активно працював у цкркві, де був заприсяглим провізором і старшим братом "Святої Родини". За таку діяльність його переслідувала польська жандармерія.

З початком німецької окупації- заступник голови громадисела.

Після проголошення відновлення Української держави в селі була організована "Січ". Онуфрій очолює рій, який входив в чоту Андрія тершака- станичного юнацької ланки ОУН.

Згодом, коли заснували в селі колгосп, хотіли поставити Онуфрія головою цього господарства, але він категорично відмовився. "Краще тюрма, Сибір чи навіть смерть, аніж служити окупантам",- категорично заявив Онуфрій, за це зазнав катувань, залякувань Сибіром, але не скорився. Допомагав боївкам "Марка", "Шугая".

У 1950 р. Онуфрія арештували, як симпатика ОУН-УПА та "бандпособника". Суд військового трибуналу України виніс вирок- 25 років каторги та 5 років заборони громадянських прав.

Повернувся Онуфрій Нечипір з Іркутської області хворим.

Помер у 1998 році. Похований у Волощі.

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Бенельо Грущак.