Орест Федун народився 22 лютого 1923 р. у селі Більче Миколаївського району в сім`ї директора школи.

У 1931 році батька переводять у село Ластівки (нині турківський район), куди переїжджає сім`я. У родині Федунів панували слово Боже, любов до України та повага до старших. Після початкової школи Орест закінчує Дрогобицьку українську гімназію імені І.Франка. Далі- студент Львівської політехніки.

Як свідомий українець, присвятив себе боротьбі за самостійну Україну: член ОУН (районний пропагандист юнацтва), випускник старшинської школи УПА "Олені", бунчужний сотні УПА командира "Вікторії", старший вістун УПА (псевдо "Ікар", "Орест"). Сміливий, мужній, він часто перебуває в повстанських боївках сіл Уличне, Станеля, Модричі, на Сколівщині.

Батьки надзвичайно переживали за сина, бо місцеві "активісти" не раз цікавилися, де він? Щоб уникнути арешту батьків, Орест у 1944 році таємно навідуєтьсядо рідних і допомагає їм уночі перебратися до Польщі, а потім- у Німеччину. На початку 1945 р. Ореста Федуна призначають референтом пропаганди Дрогобицького проводу ОУН. Від серпня 1946 року- провідник Дрогобицького надрайонного проводу.

29 жовтня 1946 р. в штабній криївці села Уличне провідні командири УПА зібралися на нараду щодо зміни тактики боротьби з ворогом. Затрималися допізна, і 11 підпільників залишилися в криївці на ніч.Серед них був Орест Федун.

30 жовтня 1946 р. оточені, енкаведистами, щоб не потрапити в руки ворога живими, всі проковтнули отруту і, співаючи "Ще не вмерла Україна", героїчно загинули.

1 листопада 1946 р. їх таємно закопали в загальній могилі на вулиці Трускавецькій у місті Дрогобичі. Сім`я Федунів довго й тяжко поневірялася на чужині. Ярослав, молодший син, отримав від батьків заповіт: віднайти Ореста. Довгі роки він шукав сліди брата й таки дізнався про місце загибелі та поховання. З далекої Америки приїжджав, щоби вклонитися землі, де спочиває Орест. На честь брата назвав дочку Орестою.

21 вересня 2006 р. дрогобичани встановили на могилі героїв пам`ятний знак.

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Дарія Габчак.