Орест Кінаш
Орест Кінаш родом з села Уличне Трускавецької громади. Проживав в Дрогобичі, любив подорожі та гори, був відомим альпіністом, організовував тури по Карпатах та на Кавказ, підкорив у житті не одну вершину.
У лавах ЗСУ – від початку повномасштабного вторгнення, офіцер 53 ОСБ.
Друзі Ореста пишуть, що за два тижні напередодні Орест отримав осколкове поранення, однак відбув три дні на позиціях до ротації. Потім відмовився від госпіталізації і погодився тільки на десять днів звільнення від служби. Вийшов одразу на перший же день після закінчення і загинув 29 березня 2023 року в районі Бахмута.
В Уличному в Ореста залишилася мама.
Христина Тимчишин-Кінаш:
«Не віриться, що Вас уже з нами немає. Завжди чекали на Вас. Ви наш Герой, гордість і завжди залишитись у наших серцях усміхненим, веселим, добрим - низький уклін Герою»
Про загибель бійця повідомляють у соцмережах його родичі, друзі та побратими по війську і туристичній спільноті. "Воїн із добрими очима, великим серцем і усмішкою. Завжди трохи змучений, бо весь час приділяв свому підрозділу. Намагався вести за собою і бути прикладом. Але при спілкуванні з ним не покидало відчуття – не тут його місце! Не це його покликання! Він мав водити людей в гори, а не в бій. І вчити ставити намети, а не облаштовувати позиції", – пише військовослужбовець Максим Логаш.
Він розповів, що за два тижні до загибелі Кінаш отримав осколкове поранення, проте все одно відбув ще три дні на позиціях – до ротації. Потім – відмовився від госпіталізації, погодившись тільки на десять днів звільнення від служби. "Вийшов одразу на перший же день після закінчення. І загинув". Він був досвідченим організатором гірських походів, експертом із гірських сходжень, автором проєкту O.K. Travel Studio. Здійснив безліч походів Карпатами, сходження в горах Кавказу (Казбек, Шхара), на Памірі, в Туреччині. Завжди усміхнений, завжди на позитиві. Постійно питався: "Все нормально?" До Ореста завжди можна було звернутися за порадою.
З 29 березня 2016 року Орест приєднався до організації Truth Hounds (розслідування воєнних злочинів), документатор із позивним Сван. Перша його місія була до Станиці Луганської та Трьохізбенки Луганської області, де документували обстріли та розстріли цивільних під час боїв за ці населені пункти. За шість років Орест побував у десятках польових місій по усій тодішній лінії розмежування — від Маріуполя до Старобільська. Він чудово знав і любив простори Донеччини та Луганщини, був учасником ювілейної 100-ої польової місії Truth Hounds.
У базі даних понад 200 документів його авторства. Це свідчення очевидців, фотографії і відео, зроблені ним на місцях злочинів. "В Оресті поєднувався професіоналізм та щира емпатія у спілкуванні з людьми. Він був надзвичайно чуйним та турботливим і до колег", – згадують його члени організації. У квітні 2019 Орест документував у Бахмуті та його околицях, де тепер, через чотири роки, увірвалося його життя…
На Перехресті Героїв катафалк із домовиною зустріли військові, представники влади, односельчани загиблого. Помолившись, колона рушила до рідного Уличного, де впродовж всієї дороги на колінах, з лампадками, з жовто-синіми та червоно-чорними прапорами, зі сльозами та смутком село зустріло свого сина, нашого Героя. Після короткої молитви біля церкви св. Параскевії катафалк під`їхав до батьківської оселі – рідного гніздечка, рідного подвір`я, з якого покійний вирушив у світ великий підкоряти вершини, бути прикладом для інших, захищати Вітчизну.
Зболена, згорьована від нестерпної втрати мама, родина, сусіди та всі односельчани востаннє зустріли воїна Ореста на рідному порозі. 3 квітня 2023 р. в батьківській оселі відслужили парастас. 4 квітня 2023 року, домовину з тілом воїна прибула до церкви в Уличному, де відслужили Службу Божу та панахиду. Поховали воїна-Героя Ореста Кінаша в Києві.
21 травня 2024 року в Уличненському ЗЗСО І-ІІІ ст. відкрили меморіальну таблицю в честь полеглого односельчанина – випускника школи. Подвір’я школи зібрало усіх небайдужих: учнів, односельчан і рідних. Слова шани озвучили староста села і директор місцевої школи. Меморіальну дошку освятили отці Петро Сливка та Ярослав Мельник.
