Осип Грущак народився в 1931 р. у с.Волоща Дрогобицького району в родині свідомих українських патріотів та ревних греко-католиків. Батько дуже тішився сином, давав йому читати історію України та усіляко заохочував до книги. Хлопець ріс допитливим, добре вчився, гарно малював. Коли батька забрали на фронт у польське військо, хвора мати сама виховує сина релігійним і в патріотичному дусі. Батько з Німеччини додому не повернувся (тут його очікувала каторга). Діда та бабу вивезли у Сибір. Мати Осипа з розпуки помирає- він залишився один. Будинок конфіскують. У цей час хлопцеві довелося переховуватися від облав у чужих хатах, стодолах. Мусів залишити навчання в середній школі  сусіднього села Дорожів.

Згодом, у час німецької окупації, в складі похідних груп "Нахтінгаль" повернувся додому батько. Він вступив до створеної в селі самооборони ОУН-УПА. Після другого приходу совітів під час облави його вбили. Тіло батька більшовики вивезли в поле біля с.Дубляни й там зарили. Разом із Андрієм замордували й зарили в одній ямі Миколу та Михайла Нечипорів.

Районний провідник УПА "Марко" часто давав Осипові завдання, які той старанно виконував. Хлопець став зв`язковим УПА- пішов дорогою батька Андрія. Енкаведисти схопили його сонним у чужій хаті, катували, але він не видав нікого. Судили Осипа не за політичною статтею, а пришили побутову статтю.

О.Грущак повернувся додому в 1955 р. Працював у колгоспі рідної Волощі. Користувався повагою в односельців, допомагав будувати могили "Борцям за волю України". Був керівником перепоховання свого батька та його побратимів- Миколи й Михайла Нечипорів.

Помер у 2001 р., похований у Волощі.

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Бенедьо Грущак.