У Старому Селі жила досить цікава жінка Осипа Яворська (1925-2008). Її знали як прекрасну вишивальницю, котра не раз дарувала до місцевої церкви рушники, хоругви, а своїм дітям, онукам та правнукам навіть вишивала килими. Відома ще й тим, що завжди цікавилася життям школи та навчанням своїх онуків, а на батьківських зборах активно ставила слушні запитання та вносила ділові пропозиції. Але мало кому відомо, що, крім вишивання, в неі було й інше захоплення. В часи дозвілля пані Яворська любила оповідати дітям про різних птахів та показувати ім свою колекцію пташиних яєць. Ця колекція не якась не зрозуміла самоціль, бо про кожного птаха вона знала до найменших подробиць, пам' ятала про них багато легенд і переказів. Зокрема в неї можна побачити від найбільшого яйця бузька-лелеки до найменшого пташка-зводюжка, якого в народі ще називають «блуд» тому, що далеко не летить, а тільки перескакує з гілки на гілку. Не раз діти намагаються його впіймати: і ловлять, допоки не заблудяться. Були в ії колекції яйця сови, горлиці- дикого голуба, ворони, кавки-галки, сірої чайки, скригульця, куропатки, перепелиці, дрозда-сорокопуда, шпака, ластівки, горобця, шишкаря, солов я, пастушка, щиглика, кропивника, ялівника, який гніздиться в ялівці, дятла великого і малого, жайворонка, сойки, вудвуда, синички, крука, сороки, яструба i так далі. Загалом колекція нараховує більше 60 яєць.

Яйця цих птахів вона ніколи не переплутала, а розповідати про них вона не перевершений майстер. Так, від неї довідався, що люди в давнину шкаралупу яєць різних птахів використовували, як чудодійний лікувальний засіб. Зокрема, товчену шкаралупу курячих яєць вживали для зміцнення костей. Також курячі яйця використовували для еліксиру молодості, який має властивості очищувати організм, бродить та виганяє каміння. Ось який рецептя почув. Для того беремо свіже та ще тепле яйце, яке має бути чистим, опускаємо в свіжу сирватку з молока і тримаємо, допоки шкаралупа не розчиниться. Після того яйце вже лише в плівці витягують, а еліксир залишається i готовий до споживання. Концентрат може бути сильніший, тобто використовуеться і 2-3 яйця. Цікаво, що яйця птахів,-пили, аби було здорове горло і добрий скажімо, сорочачі голос. Призбиравши та оформивши свою колекцію, вона подарувала частину ії для місцевої початкової школи. Мала ця жінка й колекцію метеликів. Не кожен садівник може похвалитися, що він вміє успішно щепити дерево, а вона і це ремесло освоїла. Почалося все зі школи. Народилася Осипа Хлопик, таке її дівоче прізвище, в 1925 році в селі Чертеж Ряшівського воєводства, повіт Сянок (зараз Польща). Закінчила 7 класів y рідному селі. Любов до природи прищепив учитель Іван Радванський, який мав золоті руки і володів різними ремеслами, тому і учнів навчав усьому тому, що сам умів. Зокрема навчив iх різних видів щеплення. Дійшло до того, що Осипа Хлопик почала щепити все, що потрапляло під руки, випробовуючи найдивніші варіанти. Одного разу вона прищепила троянду на якусь деревину, котра, на диво, прижилася. I сталося неймовірне! Коли троянда зацвіла, то пелюстки були чорні. Як вона згадує, правдоподібно цим деревом був дуб. Так у 1937 році вона вивела чорну троянду. Вчитель Іван Радванський спеціально возив її квітку до Варшави, де здивував столичних квітникарів та біологів.

Згодом Осипа розширила свої знання із сільсько-господарських наук. 3 1941 по 1943 рік вона навчається в сільськогосподарській школі з українською мовою навчання, яка знаходиться в сусідньому селі Дубрівці Руській. Опікуном її класу був добрий педагог Василь 3адорожний. Пiсля закінчення школи працювала в своему рідному селі в доброго господаря Кікти, який переважно займався городництвом, вирощуванням ярини, полуниціі доставляв іх до Кракова, інших міст. У 1945 році сім'ю Яворських переселено і з того часу вона замешкала в Старому Селі. Любов до природи, до всього живого, яку ій прищепили справжні педагоги старoї школи, залишилася в неї на все життя. Тому ставлення у неї до вчителів особливо шанобливе, згадує вона їх тільки добрими і теплими словами.

Джерело: Петро Сов'як   "Старе Село біля Дрогобича"