Остап Хмілевський народився 1864 року на Дрогобиччині. Службова кар’єра в Митрополита А. Шептицького розпочалася в 90-ті роки XIX століття у місті Самборі. Роботу цю він не полишав усе життя й був управителем митрополичих маєтностей по Галичині (а останні 40 років - в Крилосі).

       Рід Хмілевських, який мав герб Сас-Корчак, належав до тих обранців короля Данила Галицького, котрим володар надавав великі земельні наділи і привілеї, за що вони мали нести службу з охорони західних рубежів своєї Батьківщини. Глибокий слід в історії Української Церкви залишив Прокіп Хмілевський(1600-1664), який мав сан єпископа Самбірського, Саноцького і Перемишльського, пильно дбав про духовну освіту галицької молоді.
         Там він зустрічає своє кохання Ванду-Анелю Скулічову. Вона народилася 5 липня 1863 р., а походила з приїжджого до Самбора хорватського роду, мала високу педагогічну освіту. Якийсь час О. Хмілевський управляв лісовими масивами Шептицьких в Крехові на Львівщині. Восьмого квітня 1902 р. сім’я переїжджає до Крилоса, де майже сорок років О. Хмілевський сумлінно здійснював догляд за митрополичими землями та лісом Діброва. В сім’ї виростало шестеро дітей: Ярослав-Іван (07. 07. 1895), Роман-Мирон (08. 08. 1896), Марія-Іванна (17. 02. 1901), Остап-Андрій (21. 09.1903), Богдан (28.08.1905), Володимир (25. 01.1907). З їх оцінок, виставлених в атестатах (архів Хмілевських), робимо висновок, що всі діти розумом вдалися до своїх батьків, бо вчилися вони виключно на «відмінно» і тільки зрідка трапляється «добре». Шкільні свідоцтва можуть бути окрасою будь-якого історико-педагогічного музею Галичини, адже вони ілюструють всю історичну географію українського шкільництва на початку XX ст. Це атестати, видані дирекціями Народної школи в Крилосі, Реальної школи в Станиславові, Загальноосвітньої гімназії в Галичі, Академічної гімназії у Львові, Приватної народної школи ім. М. Шашкевича, Товариства «Рідна школа» в Станиславові, Української гімназії в Станиславові. Служба синів Остапа Хмілевського в збройних формуваннях відновленої Української держави свідчить про рівень національного виховання в сім’ї. А сам глава родини допомагав уряду ЗУНР у Станиславові.

    Остапу Хмелівському випало стати зачинателем ареологічної практики на теренах Галичини. В своїх дошуковуваннях та краєзнавчих розвідках управитель митропольчих маєтків зміг виокремим історично-археологічну складову Давнього Галича саме довкола Крилоса й першим почав цю тезу поширювати серед когорти поціновувачів історії в ті часи.
     Коли ж, століттям пізніше, дослідникам вдалося віднайти сімейний архів Хмельовських, вони презентували цілий блок документів з родинного архіву, який дає нове прочитання становлення української археології в Галичині на початку XX століття. Надзвичайну цінність для археології княжого Галича має лист зі Львова від 26 квітня 1912 року крайового адвоката Тадея Соловія до управителя митрополичих дібр у Крилосі О. Хмілевського. По-перше, із нього аж через сто років довідуємося (хоча про це писали відомі дослідники І. Свенціцький, В.Кропоткін, М. Фіголь), що багатий скарб візантійських сакральних предметів і слов’янських прикрас VІ-VІІ століття був відкритий в Крилосі в 1907 році саме батьком Ярослава Хмілевського - Остапом.
     Пізніше, Управа Національного Музею у Львові називає крилоського краєзнавця Остапа Хмілевського винахідником і давала в листі практичні рекомендації щодо ведення пошуків на крилоських полях, де трапляються «часті находи старинних предметів». Тринадцятого грудня 1913 року дирекція Національного Музею надіслала Остапу Хмілевському запрошення на урочисте відкриття наукової установи, де мала відбутися «передача його збірок до публічного ужитку».

Джерело: https://sites.google.com/site/xatachytalnya1/pismenniki-prikarpatta/hmilevskij-ostap