Іван Мак народився 6 липня 1910 р. у Дрогобичі в родині Михайла і Марії з Легедз. Бабц3я по матері анна походила з роду Коссаків. Батько працював на залізниці, але на вимогу влади змінити обряд (визнати себе поляком) не погодився і був звільнений з посади.

Усім дітям (було ще троє молодших сестер), батьки дали вищу освіту. Іван закінчив чотири класи народної школи та українську приватну гімназію в Дрогобичі, відтак навчався у Перемишльській семінарії.

4 березня 1934 р. висвячений у Перемишлі єпископом Йосафатом Коциловським. Першу Службу Божу відправив 11 березня 1934 р. уДрогобицькому храмі Святої Трійці. Спочатку служив у с.Ульгівок (тепер- Польща) та с.Міжинець, коло Нижанкович. Від 1937 р.- сотрудник на парохії Св.Параскеви у с.Туринка біля Жовкви.

Дотримувався національно-патріотичних поглядів і за це зазнав переслідувань. 18 разів місцева влада накладала на отця Мака штраф.

1939 р. промовляв з амвону про героїчну боротьбу вояків "Карпатської Січі" (серед яких і його троюрідний брат Зенон Коссак). За це був ув`язнений у Львівській тюрмі "Бригідки".  З початком Другої світової війни і падінням Польщі, після двох місяців ув`язнення, вийшов на волю.  Перед загрозою арешту радянсською владою емігрував на територію під німецькою окупацією, де перебував у с.Вар`яж, поблизу Сокаля та Ульгівку, до літа 1941 р.

16 серпня 1941 р. призначений адміністратором парохії Св.Арх.Михаїла у м.Літовищі (нині - Польща), де крім безпосередніх обов`язків багато уваги приділяв сільському кооперативу та комітету самодопомоги. Невдовзі їздив до єпископа Коциловського щодо порятунку сотні місцевих заручників-українців. Втручання владики врятувало їм життя.

У липні 1944 р. отець Іван мак врятував під час нападу радянських партизанів та виїхав через Словаччину до Австрії. Осів у містечку Зальфельден (земля Зальцбург), де заопікувався розпорошеними родинами українських біженців, правив у наданій австрійцями капличці, маючи парафіянами до 20 родин збідованих скитальців.

У березні 1946 р. отримав від Вінніпезького єпископа Василя Ладики (дрогобичанина) повідомлення про своє прийняття до Канадського екзархату та запевнення прийому в Канаді. Прибув до Канади 3 квітня 1948 р. Спершу працював у провінції Саскачеван- сотрудником храму Св.Юра у Прінс-Альберті, парохом храмів С.Арх.Михаїла в Алвені і святих Петра і Павла у Рамі.

Згодом переїхав до Манітоби, де протягом 1956-1960 рр. був парохом храму Пресвятого Серця Христового в Еріксоні.

У 1960 р. переїхав до Сполучених Штатів, де прослужив 23 роки. Починав парохом храмів  св.Миколая у Литз-Фоллзі та Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії у Сент-Джонсвіллі, штат Нью-Йорк. Згодом був парохом церкви Успіння Богородиці у Колчестері, Покрови Богородиці у Ніагара-Фоллзі (Нью-Йорк), Святого Миколая у Гпдзоні та Святого Івана Хрестителя у Гантері (Нью-Йорк), Святої Трійці у Кергонксоні, а далі- у Гантері. Пізніше, в 1977-1984 рр. був адміністратором храму Покрови Богородиці у Пармі (Огайо), парохом храмів Св.Івана Хрестителя у Рівергеді та св.Василія у Ланкастері (Нью-Йорк).

У вересні 1993 р.- у 12-му з`їзді  вихідців з Дрогобиччини, що проходив у Кергонксоні, де за його душпастирства зведено нову церкву, брав активну участь у громадському житті. Декілька разів відвідував Україну. Склав велику пожертву на спорудження пам`ятника Тарасові Шевченку в Дрогобичі, а у вересні 1991 р. взяв участь у його відкритті. Брав участь у Першому Всесвітньому форумі українців 1992 р. та повторному відкритті Дрогобицької української гімназії 29 серпня того ж року.

Отець Мак вийшов на пенсію 15 листопада 1984 р., але протягом багатьох років далі відправляв у церквах  Міссісаги  і торонто. Ніколи не залишався байдужим до проблем Церкви. Присвятивши півстоліття свого життя Церкві, змушений був часто змінювати парафії (за 50 років служіння їх було близько 20).

Відмовляючи собі, до останніх літ життя надавав допомогу вбогим, жертвував на спорудження церков( зокрема храму Вознесіння Господнього у Дрогобичі та собору в Зарваниці).

У 2010 р. належав до трійки найстаріших 100-літніх священників Української Греко-Католицької Церкви у цілому світі. Наприкінці життя з нагоди 70-ти та 75-ліття свячень отримав низку відзначень від Глави УГКЦ та з тих єпархій, де служив. До столітнього ювілею нагороджений медаллю Папи Венедикта XVI.

Помер 1 лютого 2011 р. у Торонто, Канада, де і похований.

 

 

Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини".Тарас Гринчишин.