Отець Ізидор Фок 1897 року народження, був висвячений у 1924 році. Спочатку служив у селі Межиброді (Перемишлянщина).

У Волощі парохіяльну присягу прийняв 10 грудня 1930 року. Отець був знаковою постаттю. За його часів розквітла читальня "Просвіти", особливо бібліотечна справа, шкільництво, самодіяльний драмтеатр, проводилися різноманітні вистави, етнографічні свята, фестини та забави. Багато зробив отець Ізидор у справі популяризації українських книжок. Маючи свою книгозбірню, він серйозно дбав і про церковну. На жаль, комуно-московська влада всі книжки спалила. Як справжній патріот України, отець Ізидор підносив культурно-освітній та духовний рівень мешканців Волощі, Майнич, Задів. Проводив велику просвітницьку роботу в інших селах, зокрема Грушові, Тиневі, Дорожеві, Мостах, Монастирцю.  Був надзвичайно активним членом кооперативу "Самопоміч". Як парох та патріот, він ревно противився польській та більшовицькій духовній експансії. За польської окупації невпинно боронив сільський люд від пансько-шляхетської сваволі, усю документацію вів рідною мовою. З окупаційною російською владою мав постійні конфлікти, особливо тоді, коли бездушні власті двічі намагалися зняти з реєстрації волощанську церкву- закрити її. У цих випадках отець Фок довів, що він той пастир, який потрібний уярмленому народові. "Живий ланцюг", зорганізований ним у 1946 та 1950 рр. навколо церкви, не дав можливості атеїстам закрити Божу святиню, а жителів села штовхнути у прірву невірства.Через це отець Ізидор мав чимало неприємностей і від місцевої влади, і від православного єпископату. СлужбуБожу отець Ізидор служив у церкві по-українськи, як правило, у греко-католицькому обряді. Тоді комуністична влада намагалася декілька разів усунути пароха від церковногоБогослужіння, але їм це не вдалося. Люди села грудьми ставали на захист отця Ізидора- і  він надалі виконував свої пасторські обов`язки. Господу Богу було угодно, аби отець Ізидор залишився при волощанській церкві, а не десьу кадебістських буцегарнях чи сибірських мерзлотах. Однак владацинічно позбавила дружину пароха, Іванну, педагогічної роботи у волощанській школі, в якій вона довгі роки сіяла дітям розумне, добре. Парох Ізидор заслужив щиру подяку і за ведення "Хроніки греко-католицької парохії Волощі", без якої багато подій і фактів, що мали місце в селі, були б несправедливо забутими. Щоправда, наприкінці життя отець Ізидор Фок впадав у депресію.  Лише в молитвах, роздумах та книжках знаходив порятунок. З іменем Господа Бога його душа полинула до Вищого Розуму Всесвіту, якому він чесно служив усе своє життя. Це сталося 21 грудня 1961 року.

Похований отець Ізидор Фок у Волощі.

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Андрій Грущак.