Парохом Урожа з присілком Підманастирок, Дрогобицького повіту, був від 1919 до 1934 року о. Михайло Городиський, родом з Гордині, п. Самбір. Богословські студії він почав на Львівському університеті і в Духовній Семінарії у Львові, а закінчив у Духовній Семінарії в Перимишлі. Тут він був висвячений 1909 році Епископом Кир Константином Чеховичем. Одружившись з учителькою Антоніною Кульчицькою, був сотрудником і катехитом у Сяноці, потім у Михайлевичах п. Рудки, згодом у о, М. Городиський Більчі п. Дрогобич, а Уріж парохія. Молодий і повний енергіiї священик спершу відновив три церкви, що належали до його парохії і були знищені під час периої світової війни.

Як ревний душпастир о. Михайло Городиський дбав про піднесення духового й релігійного життя своїх парохіян, а зокрема молоді. Влаштовував місії, зоргані. зував церковний хор та виголошував релігійно-повчальні проповіді, якими захоплював вірних, як старших, так і молодих. В трьох школах він був катехитом у тих селах, що ix обслуговував, і які належали до його парохiї. Мав дуже добрий педагогічний підхід до дітей, і вони дуже радо сприймали всі його виклади. Кожного року на св. о. Миколая він обдаровував своїх учнів скромними дарунками корками, горіхами, а першоклясників до писання. Він також допомагав господарськими продуктами українському сиротинцеві і літньому таборові в поблизькому Підбужі. Дім о. Городиського завжди хто прийшов. Дім був також захистом для нелегальних пластових куренів, що мандрували в Карпати. В домі о. Городиського часто перебували мандрівні малярі, що продавали образи, кольпортери, що продавали книжки і т. п. Це переважно були або молоді студенти, або колишні вояки Армії УНРеспубліки, які, вийшовши з таборів. займалися продажем образів і книжок для прожитку.

Дуже багато труду вложив о. Городиський в національне освідомлення і господарсыкий розвиток своеї парохіiї. Під його вмілим проводом в 1930-их роках Уріж відродився до непізнання. Тут постали Господар та Читальня "Просвіти", а при ній мішаний хор і театральний гурток. Старші і молодь-були зорганізовані. В тому часі особливо активним організатором молоді був студент Ярослав Луців, син місцевого директора школи. Національна і громадська активність о. Городиського не подобалася польській окупаційній владі. Поліція частими обшуками на приходстві стараеться застрашити о. Городиського. Коли ж він обшуків не лякався, то вона, приїхавши одного разу, знищила його біблiотеку, якою він дуже дорожив, бо був великим бібліофілом і мав чимало рідкісних книжок. Але й цим його не застрашено.

Він працював далі аж до 1934 року, коли його перенесено з Урожа на іншу парохію в Рудецькому повіті.  Виїжджаючи з Урожа, о. Городиський був гордий із своєї праці для добра свого народу, як священик і як громадський діяч, Він чув вдоволення, що частину своєї праці для доора Дрогобиччини він вложив також. Помер о. Михайло Городиський в 1966 році в Торонть в Канаді. Похований недалеко Торонта, в Куксвілі, де в пізньому віці свого життя на доручення Єпископа Кир Iсидора Борецького зорганізував українську католицьку парохію та побудував церкву Успення Матері Божої, яка на чужині пригадувала йому незабутній Уріж.

Джерело: "Дрогобиччина-земля Івана Франка" Л.Луців Том 1