отець Степан Граб
В 1956 році о.Й. Маринович прийняв на парафію політв'язня Степана Граба, священика високої ерудиції, якому судилось в період з 1958 по 1966 роки бути настоятелем храму РПБ в Стебнику. Ст. Граб народився в 1905 році в селі Людинка на Засянню, висвячений в 1931 році. Деякий час очолював парафію с. Германовичі (нині територія Польщі). Відтак в Римі захистив науковий ступінь доктора богослов'я та доктора філософії. На початку Другої світової війни служив у польській армії на посаді військового капелана для українських вояків. Після окупації Польщі німцями став настоятелем греко-католицької церкви святого Норберта, що в місті Кракові, на вулиці Вісльній.
Степан Граб тісно спіпрацював з проводом ОУН на території Закерзоння. В 1946 році в своїй церкві він вінчав голову проводу Василя Галасу (псевдонім "Орлан") та Марію Савчин (псевдонім "Марічка"). Один із учасників тогочасних подій згадував, що під час великодніх свят того ж року хтось із керівників проводу хотів було подарувати о.С.Грабу бойовий пістолет. Але священик заявив, що як духовна особа він не може прийняти зброю, проте як українець готовий допомагати своїм братам не тільки божим словом, а й конкретною справою. Церква св.Норберта та плебанія українського священика давно вже стали конспіративною квартирою українських націоналістів.
Радянське МГБ та польські спецслужби довідались про це і в травні 1947 року заарештували о.Ст. Граба. У церкві та помешканні священника провели обшуки, а відтак влаштували засідку, в результаті чого було схоплено 35 українських підпільників. Після кількамісячного слідства польська влада передала о.Ст. Граба радянським органам держбезпеки, які в обмін на волю пропонували йому зректися націоналістичних поглядів та греко-католицької віри. Не досягши своет мети, радянське правосуддя засудило священника до 25 років ув'язнення. Міру покарання о.Ст. Грабу довелось відбувати в шахтах Воркути, де холод та голод вкупі з непосильною каторжною працею сильно підірвали здоров'я цієї інтелігентної людини.
У Стебнику о. Степан Граб перебував під невсипущим оком органів держбезпеки, котрі намагались всіляко дискредитувати його та вороже настроїти проти нього місцеву паству. Незважаючи на це, парох залишався в душі великим патріотом своєї нації. Ризикуючи бути ще раз заарештованим, він підпільно зберігав у себе вдома націоналістичну літературу та ділився нею з небагатьма друзями. 1 листопада 1960 року о.Ст. Граб в присутності автора цих рядків та ще декількох довірених осіб відслужив поминальну літургію за полеглих героїв національно- визвольних змагань нашого народу.
Тим часом здоров'я колишнього політв'язня щораз більше погіршувалось. Священику було ампутовано ногу. Але навіть на милицях він продовжував виконувати свій душпастирський обов'язок. Варто зауважити, що парох вів дуже скромний, напіваскетичний спосіб життя. Його не цікавили гроші та інші земні втіхи, що, певна річ, не робило його популярним серед деяких членів тодішньої церковної управи. 21 лютого 1966 року о.Степан Граб помер. Церковний комітет ганебно усунувся від організацій похорону пароха. Цю місію виконали його найближчі друзі та однодумці. 3 1966 по 1973 роки стебницьку парохію тримав К. Чайківський, з 1973 по 1974 роки В. Іванчук. Після його смерті до Стебника прибув священик М. Комарницький, який прослужив в церкві РПБ 15 років і приклав чимало зусиль для й подальшого розвою.
Джерело: В. Щурат
