Народилася 1930 року в селі Монастирі-Лішнянському, закінчила сільську школу. Трохи вчилася у Рідній школі. Під час німецької окупації закінчила торговельну школу в місті Дрогобичі, що на вулиці Чесного Хреста. Часто бачила, як німці страчували українських патріотів. Це відбилося на дитячій психіці, характері, тому визрівало почуття помсти. Із приходом більшовиків училася у СШ 2, що на вулиці Підвальній. У народі цей навчальний заклад називали Червоною школою, бо будинок був із червоної цегли. У 1947 році закінчила Бориславське педучилище. Тогож таки року iї скерували на вчительську роботу в гори Карпати - Турківський район. Але батько не відпустив, бо було далеко. У жовтні того самого року вимушено поїхала з родиною «близько» аж на Урал, та ще й під конвоєм.

У місті Губаст Пермської області спершу працювала в ідальні, а коли началь ство від органів Держбезпеки дізналося, що вся родина- "учаснікі ОУН", Павлину відправили на будівництво цементного заводу. У квтні 1948 рокy опинилася в місті Алдані (Якутя) у поселенні Самодумовськ, де працювала разом із батьком на олотовидобувніи дразі на земляних роботах, потім-у поселенні Рябіновому, де взимку копала канаву для промивання 2олотого піску. Тут не було ні лазні, ні ідальні. Якось навесні Поверталася, а на річці якокіт топилися лід і сніг. Толі сама лель не втопилася. По зрізаних і перекинених через pічку деревах пробиралася на протилежний берег, тримаючись за сучки та гілляки. Швидка течія понесла дерево з Павлиною. Слава Богу, що на повороті річки воно зачепилося за інше дерево. Люди з їхньої бригади, що переправилися швидше, зуміли витягнути Павлину. Потім працювала в тайзі на лісозаготівлях, згодом опинилася в поселенні Верхній Куранах, де колола великі колоди електричним колуном, яким опалювали котел драги 74. В Алдані стала ученицею у швейній майстерні з пошиття жіночого верхнього одягу. За півроку стала висококваліфікованим майстром.

У 1957 році переїхала до міста Томська, де працювала в "Ателье мод". У 1958 році повернулася до Дрогобича, проживала в приватних квартирах, працювала в ательє з пошиття одягу, яке було в "Галі Торговій", у тих самих кімнатах, у яких 11 дідусь Iван Василюка мав свою крамницю. Вийшла заміж за Осипа Цибеняка зі Старого Роздолу. На новому місці працювала бригадиром малярів при комунальній конторі. У Новому Роздолі отримала державну квартиру. Згодом почала працювати у швейній майстерні. Виховала двох дітей сина і дочку. Продовжила навчання. Закінчила Новороздільський політехнічний технікум, працювала на сірчаному комбінаті. Під час горбачовської відлиги Павлина брала активну участь у суспільному житті. 3 1989 року була членом "Марійського Товариства", а згодом ще й Товариства в'язнів і репресованих. Померла в 2009 році. 

Джерело: Сов'як Петро  "Монастир-Лішнянський на Франковій землі"