Павло Калічак (1896-1966 pp.) і млинар, людина, яка мала практичний досвід роботи мельника, відомий господарник до Першої світової війни працював на панському водяному млині у Старому Селі, що стояв, де зараз «Цюпакова калабаня». У 1915 році під час відступу роcійські царські війська його підпалили, і він згорів. Після того Павло працював на водяному млині в Рихтичах. Маючи господарську впертість, природний хист та здоровий глузд, він не боявся ніякої роботи.

На початку 1920-х років Павло у Дрогобицького надлісництва взяв в оренду млин на два камені, що на Війтівській Горі, який використовував аж до 1939 року. Перед тим вивчився і захистив право бути самостійним мельником. Працював на ньому сам, використовуючи як челядника (помічника) тільки брата Юрка. 100 За оренду платив 50 тисяч злотих щорічно. Окрім млина, тримав ще й рибу, якою забезпечував Дрогобич. До млина також належало сім моргів поля, яке також по-господарськи використовував, узимку щей продавав лід, який застосовував для охолодження та зберігання молокопродуктів і м'яса. За віз льоду брав два злоті. Деколи продавав понад 30 возів. Найбільше возили його до Трускавця та Борислава. Сам млин був критий гонтою. Зерно наверх носили дерев'яними «чвертками» (мірами). У кіш засипали півтора центнера зерна. 3 приходом радянської влади, яка карала куркулів та буржуів, покинув Дрогобич і проживав у Самборі.

Джерело: Петро Сов'як    "Старе Село біля Дрогобича"