На початку Першої світової війни в 1914 році, як запідозрений у шпигунстві та державній зраді співробітник москвофільської преси, був поміщений австрійською владою в концтабір Терезин, а потім переведений до концтабору Талергоф. Після звільнення з Талергофа працював у селах на Дрогобиччині та у місті Дрогобичі. У 1920 році переїхав до Львова. Співпрацював в галицько-москвофільських виданнях, у тому числі в Календарі товариства імені Качковського за 1920 рік, де помістив ряд нарисів про так звані репресії в Галицькій Русі в Першу світову війну.

 

У 1921—1927 р. — редактор газети «Воля народу» (орган партії «Народна воля»), в якій публікував численні статті, нариси, фейлетони, а також агітаційні вірші під псевдонімом Кузьма Бездомний.

У 1927 році один із організаторів партії «Українське селянсько-робітниче соціалістичне об'єднання» (Сельроб), що стояла на позиціях нелегальної Комуністичної партії Західної України. У 1927—1928 р. — редактор газети «Сель-роб». У 1930—1932 р. — співробітник прорадянської газети «Сила». За революційну діяльність неодноразово арештовувався польською владою. У 1932 році сидів у Луцькій в'язниці.

 

Активний учасник Антифашистського конгресу діячів культури 1936 року у Львові. З вересня 1939 року працював у редакції львівської обласної газети «Вільна Україна». У 1941—1944 роках брав участь в антифашистському підпіллі. З 1944 року знову працював у редакції газети «Вiльна Украïна», потім — журналу «Радянський Львiв». У 1946—1947 р. — заступник голови виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих. У 1947 — січні 1949 р. — заступник голови виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих.

 

Член ВКП(б) з 1948 року.

У січні 1949 — березні 1952 р. — голова виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих. Автор збірки публіцистичних творів «І всміхнеться земля-мати…» (1959). Отримав нагороди: орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948), медалі.

 

Джерело: Ганна Гром "300 великих Дрогобичан"