Петро Франко, син Івана Франка - видатного письменника, народився 28 червня 1890 р. у Нагуєвичах. Навчався у Львівській академічній гімназії, згодом закінчив Львівську політехніку (хімічний факультет).

У 1911 році із І.Чмолою був співзасновником та активним членом першого таємного гуртка "Пласт", мета якого - військовий вишкіл української молоді. Він - автор назви гуртка "Пласт".

У 1914 р. з ініціативи Петра Франка та за його наполегливої праці організовано 1-ий з`їзд пластунів Галичини та Буковини та перший мандрівний табір на Чорногорі. Був редактором часопису "Пластовий табір". Написав та видав 15 книжок про "Пласт". Із початком І-шої світової війни добровільно зголосився до легіону Українських Січових Стрільців. Українська Бойова Управа присвоїла йому військове звання четар та скерувала на розвідувальну службу. У легіоні УСС відзначився як хоробрий, кмітливий та мужній командир. Був учасником багатьох боїв та походів. Героєм проявив себе біля Семенівець, на тернопільщині.

У 1916 р. Петра Франка, як старшину з вищою освітою, австрійське командування скерувало до летунської школи (біля Сараєва). Після успішного вишколу він повернувся у свою частину.

У листопаді 1918 р. Петро Франко запропонував команді зорганізувати летунську військову частину. Ініціативу було схвалено, і він почав свою невтомну працю, як перший організатор українського військового летунства ЗУНР. Базою вибравс.Красне, деорганізував спочатку летунський відділ, потім загін, який згодом став полком.П.Франко - комендант летунського загону.  На озброєнні летунського полку було майже 80 літаків. Особисто Петро Франко здійснив 50 бойових вильотів на фронт.

4 січня 1919 р. під час чергового польоту біля волинського села Дуліби його літак підбили - потрапив у полон. П.Франка відправили у польський табір Домбє, що під Краковом. Петрові вдалося втекти до Чехії, а звідти, наприкінці січня, знову повернувся у свій летунський загін та продовжив боротьбу.

У квітні 1919 р. відбув у Сербію з місією Червоного хреста - щодо українських полонених.

Після закінчення Першої світової війни Петро Франко вчителював у Львові, а від 1922 року - у Коломийській гімназії. Польська поліція постійно переслідувала його, і в липні 1930 р. за участь у нелегальному "Пласті" та викладання в Українському таємному університеті, звільнили з роботи.

До 1931 р. П.Франкові вдалося влаштуватися директором молочарні у селі Потеличі, біля Рави-Руської.

У 1931 р. він із групою польських інженерів  виїхав на роботу до Радянського Союзу у місто Харків (тодішня столиця). Займався дослідницькою діяльністю в Інституті прикладної хімії та викладав хімію в політехнічному інституті. Написав чимало наукових праць, у тому числі "Енциклопедичний словник з хімічної термінології" та підручник хімії. Здійснив 36 зареєстрованих винаходів у галузі переробки молока. У харкові продовжив свою літературну творчість: написав драму за повістю Івана Франка "Захар Беркут" та кіносценарій на основі "Борислав сміється". Разом із сім`єю голодував у 1932 - 1933 рр.

У середині 1936 р. зауважує, що на нього чатує небезпека, а в листопаді його офіційно викликали в НКВС та вимагали прийняти радянське громадянство. Добре розумів, що можуть арештувати, та все ж відмовився.Тоді П.Франкові наказали протягом доби залишити Радянську Україну й узяли розписку про нерозголошення подій на Великій Україні.

У 1936 р. П.Франко повернувся до Львова,але не міг знайти роботу. Влаштувався вчителем у приватній школі м.Яворова, а згодом у львові. Крім учителювання займається літературною працею. Написав біографічну повість"Франко зблизька", пригодницькі твори"Пачкар Демко", "В пралісах Бразилії", мемуари "Від Стрипи до Дамаску" та ін. Перекладав з англійської та на польську мови.

У газеті "Діло" опублікував сміливу та правдиву статтю про голодомор в Україні - порушив зобов`язання перед НКВС.

Після вересня 1939 р. радянська влада підступно віддає йому почесті:П.Франка обирають членом президії Народних зборів Західної України, депутатом Верховної ради УРСР, дають посадудекана факультету Українського інституту торгівлі, призначають директором музею Івана Франка у Львові. Від 22 червня 1941 р. біля його будинку постійно чатують енкаведисти, а 28 червня 1941 р. йому наказали приготуватися до евакуації.

У ці дні 1941 р. Петра разом із професором Кирилом Студинським та його дружиною відвезли на вокзал, посадили у переповнений вагон, який охороняли енкаведисти. Ешелон відправили на схід - і П.Франко пропав. Очевидно, він був знищений НКВС.

Поетеса Уляна Кравченко присвятила відважному сотникові-летунові Петрові Франку цикл поезій "З пісень летунів".

 

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Богдан Пристай.