Петро Григорович Трускавецький
Народився 3 червня 1886 р. у с. Підбуж на Дрогобиччині. Навчався в місцевій школі, згодом здобув середню педагогічну освіту. На жаль невідомо, в якій із учительських семінарій Галичини він навчався. Свою педагогічну діяльність розпочав у початкових школах повіту Новий Сонч. Вже 1908 р. П. Трускавецький займав посаду надетатового учителя в однокласній школі с. Поврожник, де працював з учителем Олексієм Міланичем. У 1909 ‒ 1910 рр. він працював учителем однокласної народної школи с. Вуйків, а впродовж
1911 ‒ 1914 рр. ‒ однокласної школи с. Ястрабик Новосончського повіту. Приблизно в 1907 р. вступив до Товариства Просвіта. Маловідомою залишається діяльність П. Трускавецького у роки Першої світової війни та міжвоєнного періоду. Можливо, у роки війни він був мобілізований до австрійського війська, оскільки
деякий час не займався вчителюванням. Саме тому, у 1941 р. його стаж роботи у сфері освіти
налічував 31 рік, хоча мав би становити принаймні 33 роки. П. Трускавецький одружився з учителькою Анною Миколаївною Равлик, яка народилася 25 вересня 1895 р. у с. Городниця біля Городенки.
У квітні 1933 р. в сім’ї народився син Степан. Місце народження Степана Трускавецького вказує радянський паспорт його батька, в якому зазначено, що факт народження дитини занотовано у метричних книгах с.
Злоцке. Очевидно, йдеться про с. Злоцке на Лемківщині, яке у міжвоєнний час належало до гміни Мушина Новосандецького повіту Малопольського воєводства Польщі. Це дає нам підстави стверджувати, що саме там працював П. Трускавецький у 1930-х рр. Відомо, що на 1936 р. у с. Злоцке містилася однокласна школа з одним учителем. Неподалік знаходилися села Щавник та Ястрабик (належали до греко-католицької парафії Злоцке), де також діяли однокласні школи. . З приходом радянських властей у 1939 р. він опинився
в нових політичних та освітніх реаліях. 15 квітня 1940 р. педагог отримав паспорт громадянина
СРСР (І-ЕО № 523550), виданий Підбузьким РВ НКВС Дрогобицької області УРСР, в якому,
зокрема, вказувалися соціальне становище (службовець) та відношення до військової служби (не військовозобов’язаний), дату народження сина (25 квітня 1933 р.) тощо (Архів УСБУ ЛО. Спр.
П-22793. Т. 2. Паспорт). 12 грудня 1940 р. П. Трускавецький отримав квиток (№ 549109) члена Професійної спілки працівників початкової і середньої школи Української РСР, виданий Підбузьким районним комітетом цієї організації.
У роки нацистської окупації педагог брав активну участь в українській громадській діяльності. Вже у липні 1941 р. він навідався до Дрогобича, де в той час, після проголошення Акту відновлення української державності, формувалися українські органи влади. Пізніше П. Трускавецький стверджував, що керівник Українського окружного комітету адвокат Петро Гнатів призначив його заступником старости Підбузького
району професора Стеціва. Крім педагогічної праці, П. Трускавецький продовжував активно займатися громадською діяльністю. Він очолив відновлену читальню Просвіти у Підбужі.Осінню 1941 р. Дрогобицький УОК призначив його мужем довір’я для Підбужської громади, до складу, якої, крім власне Підбужа,входили села Бистриця, Опака, Підмонастирець,Смільна, Сторона, Уріж, Винники, Залокоть,Здзянна. Педагог П. Трускавецький брав активну участь у діяльності Українського учительського об’єднання праці (далі ‒ УУОП) на Дрогобиччині ‒ профспілкової організації учителів народних шкіл. Завдання УУОП, засоби їх реалізації
були покликані підвищувати фахові знання учительства, співпрацювати зі шкільною владою, а також здійснювати акції самодопомоги.
Активна діяльність П. Трускавецького вочевидь викликала зацікавлення з боку гестапо. У жовтні 1943 р. дрогобицькі гестапівці затримали вчителя й висунули йому обвинувачення у політичній діяльності, зв’язках із ОУН(б), проголошенням у 1939 р. привітальної промови у зв’язку з приходом Червоної армії до Підбужа. 28 грудня 1944 р. відбулося судове засідання Воєнного трибуналу військ НКВС Дрогобицької області, на якому розглядали справу підбузького педагога. Голова трибуналу старший лейтенант Бабенков наголосив, що підсудний визнав себе винним і запитав П. Трускавецького, чи той виконував вказівки німецьких властей. Учитель відповів ствердно. Відтак було оголошено вирок, який повторював обвинувальний висновок і призначав покарання: 15 років каторжних робіт,5 років позбавлення прав і конфіскація особистого майна. Життя П. Трускавецького обірвалося 14 квітня 1945 р. у пересильній тюрмі № 2 м. Харків. Постраждала і сім’я педагога ‒ його дружина і син були депортовані з Підбужа 21 жовтня 1947 р.тобто під час проведення операції Захід. У листопаді 1990 р. і в лютому 1991 р. Степан Трускавецький надіслав заяви до Управліня МВС Львівської області з проханням про реабілітацію.
Петро Трускавецький (1886 ‒ 1945) був представником української вчительської інтелігенції Східної Галиччини, отримав педагогічну освіту та понад три десятиліття працював учителем початкових шкіл на Лемківщині та Дрогобиччині. У роки Другої світової війни він активно займався громадською діяльністю, провадив просвітницьку роботу, був мужем довір’я і співробітником мужа довір’я Дрогобицького УОК, очолював осередок Українського учительського об’єднання праці на теренах Підбужчини. У 1943 р., очевидно за дорученням керівництва УЦК, декілька разів виступав на мітингах з промовами щодо необхідності формування дивізії СС Галичина, що й стало головною причиною його арешту радянськими спецорганами у 1944 р. Під час допитів П. Трускавецького змусили визнати себе винним у зраді Батьківщині, а відтак засудили до тривалого ув’язнення. Учитель помер через декілька місяців після завершення слідства,а його поховання залишається невідомим. Лише у роки незалежності України П. Трускавецького було реабілітовано.
Джерело: Галів М. "Між серпомолотом і свастикою: освіта на Дрогобиччині у 1939–1944 рр"
