Петро Нечипір нині нікому, крім рідних та односельчан, невідомий.

Народився Петро Нечипір у 1909 році у селі Волоща в селянській сім`ї. Закінчивши тут початкову школу, продовжив навчання в Дрогобичі, відтак у Самбірській учительській семінарії.

Молодий учитель не зміг знайти роботу, але через деякий час хлопцеві знайшли місце в сільській кооперативній крамниці.

У 1940 році, після відкриття в Дрогобичі учительського інституту, вступив до нього. За німецької окупації директорував у Старосільській школі, біля Дрогобича, керував просвітянським хором і драматичним гуртком.

Протягом 1945-1957 рр. обіймав посаду головного бухгалтера Дрогобицького районного відділу освіти. Та всі післявоєнні роки Петра Нечипора підозрювали...і засудили до п`яти років позбавлення волі за "антирадянську діяльність". Повернувся додому за правління Микити Хрущова. Особі з політичною судимістю було дуже нелегко. Вдома КГБісти влаштовували часті обшуки, залякуючи його, дружину і доньку. У вогонь полетіли його вірші, колядки, віншівки. фольклорні записи, музичні обробки- він майстерно грав на багатьох музичних інструментах.  Репресивно-каральна машина змінила форму переслідувань народного митця. Відтепер Петра Нечипора почали садити ніби то за "дрібне хуліганство" щоразу на десять діб.

У 1971 році його покарали вже за "злісне хуліганство"- існував тоді  й такий вид знущань над людиною.

КГБісти запроторили Петра Нечипора у психлікарню, де він у 1978 р. і помер. Його вбили за непокірність державній системі "імперії зла". Похований у Старому Селі біля Дрогобича.

 

Петро Нечипір ще змалку проявив музичні та літературні здібності. Музичні інструменти опанував самотужки. Беручись за музичні обробки, засвідчив і композиторські задатки.

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Роман Пастух.