1848 — відкрив у Львові промислове виробництво «кави» з цикорію. Піонер промислового використання озокериту (земного воску), власник однієї з перших концесій на видобуток нафти й озокериту в Австро-Угорщині. Активно співпрацював з інженерами і науковцями в галузі хімії, зокрема з професорами Віденського університету Зейтделем та Редтенбахером у питаннях вивчення хімічних властивостей бориславської нафти та супутніх продуктів (озокерит, бітум, асфальт, супутні гази). Організував промислове виробництво парафіну, а також освітлювальних свічок на його основі. 1853 р. розпочав у Бориславі промисловий видобуток озокериту для виготовлення з нього парафіну, а також, можливо, співпрацював із винахідником промислової нафтопереробки в Україні та світі Яном Зегом. 1853 р. починають розробляти потужне Бориславське нафтогазове родовище (Дрогобицький район Львівщини). Його відкриття пов'язують із діяльністю львівського підприємця Роберта Домса. Ось як згадує про це Іван Франко в повісті «Boa constrictor»:
«Домс, знаменитий прусський капіталіст, котрому наша Галичина майже в кождій галузі промислу винна перший товчок, проїжджаючи раз через Дрогобич, звернув увагу на дивну мазь, котру жиди в коновках розносили на продаж селянам по ринку. Переконавшись, що се нафта, занечищена земляними і другими мінеральними примішками, він забажав побачити те місце, де добувають ту мазь. Йому сейчас вказали бориславські мочари. Селяни розповіли йому, як вона підходить наверх води, як випалює траву і всяку ростинність, — а деякі заговорили навіть про підземних заклятих бойовників, котрих перегнила кров випливає наверх. Домс, практичний чоловік, розуміється, небагато там зважав на такі казки, але швидко покмітив, що нафтові жили мусять бути неглибоко, коли нафта сама підходить догори, і що мусять вони бути неабиякі багаті. Він поїхав до Борислава, звидів місцевість і рішив сейчас зачати першу пробу. У кількох бідніших він позакупляв за безцінок частки поля і, нанявши бориславських-таки парубків, почав копати вузенькі „дучки“. По трьох-чотирьох сажнях показалася нафта. Домс тріумфував. Він швидко кинувся будувати дестилярні, почав радитися з ученими, інженерами та гутниками». 1853 р. Домс відкрив у Бориславі перше нафтоперегінне підприємство, де використовувався патент Й. Зега. Спершу виходи нафти на поверхню озер чи джерел збирали (либали) квачами з кінського волосся, або трав'яними віниками
Паралельно з нафтовим бізнесом вкладав кошти в харчову промисловість. У 1850-х роках організував у Львові виробництво борошна, пива і хліба. Зокрема розмістив на вул. Клепарівській, 16 паровий млин, пекарню і броварню (остання 1893 року увійшла до складу «Акційного Товариства Броварів» — нині «Львівська пивоварня»). Ще один паровий млин він побудував на сучасній вул. Б. Хмельницького. Перший в Україні, Європі та один із перших у світі впровадив буріння нафтогазових свердловин для видобутку нафти. 1861 року в Бориславі почала роботу його перша бурова вежа для ручного ударного буріння нафтових свердловин. Сьогодні відомо, що, зокрема, броварню на вул. Клепарівській Роберт Домс придбав 1863 року в Йогана Квіха, про що вказано в новому покращеному путівнику, який уклав пан Шлезінський. Протягом усіх років володіння пивоварнею Роберт Домс продовжував її розбудову і удосконалював промислове виробництво. Ця броварня варить пиво і до сьогодні.
Певний час (зокрема, 1868 року) був власником покладів бурого вугілля: двох — біля Мокротина і двох — біля Глинська. Певний час, зокрема, в 1871 році, був заступником Калікста Понінського як голови «завідувальної ради» Галицького крайового банку у Львові. Довший час Роберт Домс був заступником голови львівської Торгово-промислової палати, і за цей час йому довелося бачити чимало збіднілих підприємців і купців. Це не могло залишити його байдужим. Робертові Домсу була справа до всіх, хто потребував допомоги. Тому 1885 року він заснував доброчинний фонд, під патронатом якого у Львові того ж року відкрили Притулок для митців і літераторів фундації Роберта Домса (для цього він пожертвував «реальність при ул. св. Тереси (повисше майдану під св. Юром) і капитал в квотї 107.000 зр. в листах заставних гал. Товариства Кредитового земского»). Згідно зі статутом фонду, до притулку приймали збанкрутілих підприємців і купців, а також старих і хворих митців: архітекторів, акторів, письменників, живописців, скульпторів. Крім того, до притулку могли приймати старих або хворих хіміків: науковців і інженерів. Так Р. Домс віддячив цій категорії суспільства за допомогу у розвитку його підприємств нафтохімічної галузі. Притулок було ліквідовано радянською владою 1940 року.
Джерело: Горак Р. Роберт Домс, до 300-річчя Львівської пивоварні // Дзвін. — Львів, 2015. — № 11 (853) (листопад).
