Наступним нашим кроком в оволодінні знаннями щодо давніх і знаних родин Трускавця стало вивчення роду Габшіїв. Певні труднощі виникли при дослідженні генеалогії Габшіїв. Нам поки що не вдалося заглибитися в цю кореневу систему, не вдалося навіть наблизитися до першопочатку. Сьогодні в Трускавці живе декілька Габшіївських родів, які не надають значення своєму спільному походженню. Аби іх розрізняти, слід вдатися до озвучення прізвиськ різних галузок Габшіiїв. Нам приємно згадати "Адамовців", "Щиглів", "Лемешів" чи "Лемиків" (а як правильно?), "Столярових" або "Столяриків", "Дротиків", "Роскіпових", "Теличкових". А звучить як, чи не так? Живемо надіями, що трускавчани таки зголосяться з поправками або корсктуванням нашої оповіді. По різному склалася доля нащадків потужних колись трускавецьких родин. Сучасні Габщії мало знають одні одних, нерідко дуже приблизно орієнтуються в історї свого родоводу. Ми намагаємось якось хоча б теоретично об'єднати родини Габшіїв, допомогти цим корінним трускавчанам усвідомити значущість свого прароду, який утверджував народження незалежної держави.

Коротко розповімо про почуте, про те як жили попередники сучасних Габшіїв. А це, направду, цікаво. У дев'ятнадцятому столітті село Трускавець мало окремі кутки зі своіми назвами. Була і Лемехівка, як згадує Зенон Юрійович Габшій. Це, ймовірно, місцина північніше від нинішньої Суховолі і були тут укорінені Габшії, яких цілком природно називали Лемехи, аби не плутати з единородними чи, можливо, однофамільцями. Тут проживало тут ще тоді подружжя Якима i Ганни Габшіїв. Добродій Яким був помічником лісничого. Bідомо, що він і Ганна мали семеро дітей: Івана, Ізидора, Юрія, Анастасію (Нацю), Марію, Маруню і Катерину. Син Iван під час Першої світової війни захворів на тиф і вдома помер. смець Василь (1917-1953) лишився неодруженим. Син Ізидор-увага!-згадується у книзі 1932 року трускавчанина Олекси Пристая ("3 Трускавця у світ хмародерів"). Читаємо: ". Маємо тут також кілька українських ремісників-трьох місцевих столярів: Федь Габшій, член вах топариств, Федь Мотика та Ізидор Габшій" Мусимо сказати, o. Ізидор Габшій прилучився до побудови чи його спадко-він був радним гміни (по сучасному, Входив до складу сільради). Народився Ізидор у 1884 році і прожив 76 років. В Ізидора Габшія і Ядвіги Солько народилися Богдан в 1918 році, Іванна, 1922 р.н., Грина, 1929 р.н. і Роман, 1930 р.н. Пані Iрина (дочка Ізидора) люб'язно надала нам детальний опис дерева свого роду, за що ми їй вдячні. Цей матеріал буде використаний і надалі. При знайомстві з Габшіями нам зустрівся дуже цікавий чоловік. Це Габшій Ярослав Юрійович 1959 р.н., який мав бабусю Марію Федорівну Щигель, за чоловіком Габшій. Такі стали з цих Габшіїв Щиглі. Чоловік Марії Щигель Теодор Федорович Габшій. Він добре господарюван, був на австрійському фронті, але прожив лише сорок три роки (рік народження-1887). Бабуня Мapія пережила свого чоловіка аж на двадцять сім років. Ведемо розповідь зі слів уже згаданого вище Ярослава Юрійовича, або просто пана Ярка.

Із трускавецьких джерел відомо ще про одних Габшіїв, які походять від Дмитра Степановича з Помірецької. Дмитро (1904 р.н.) мав чотирьох братів і сестру: Павліна (1895р.н.), Михайло (1897р.н.), Андрій (1907р.н.), Олекса (1910р.н.), Петро (1914р.н.). Cім'я Михайла була вивезена в Сибір (його дружина нащадки Михайла й Анни-це Кидуни Люба і Василь, а також велика сім'я Анна з Біласів). Син Дмитра Степан Габшій 1933-2005) зумів вивищитися над іншими в радянські часи закріпив український прапор на школі. За це отримав сім років терміну для «перевиховання» на Далекому Сході Росії. Пiсля повернення одружився з Розалією Мельник, мешкав на початку вул. Крушельницької, працював залізничником. 3 архівних даних встановлено, що Роскіпи походять від Степана Габшія і Анни (з Божиків), яка померла в 1919 році. Це батьки вишезгаданих шести дітей. Згадаємо іншого Габшія з вищезгаданих двох братів-Василя. Дочка його сина Гілярія, пані Галина радо зустріла нас. Пані Галина Габшій-Снятинська, досі ще вродлива жінка з великим почуттям гумору, подивувала нас своею активністю. Від неї нам стало відомо про родинну садибу цих Габштв. А жили і живуть вони на вулиці, назва якої часто змінювалася-від Сліпої, Польової, Хрущова, Ватутіна до Шашкевича. Ну, як вам? Дивина та й годі. Батько пані Галини мав брата Михайла. Гілярій Габшій, колишній січовий стрілець, співав у церковному хорі, був помічником Раймонда Яроша, бо знав кілька мов і був по справжньому освіченим чоловіком. 

Батько пані Галини мав брата Михайла. Глярій Габшй, колишнй січовий стрілець, співав у церковному хорі, був помічником Раймонда Яроша, бо знав кілька мов і був по-справжньому освіченим чоловіком. Жив у 1892-1974 роках. Мама пані Галини-Теодозія Кривко. Дід Василь Габшій, як каже пані Галина, був добрим столяром. Бабця пані Галини, Єва Габшій, родом з Колпця. Галина Пілярівна мала трьох сестер: Марію, Єву Любу. Про великі зміни в нашому краї свідчить епізод із життя пані Галини. Одного дня в дитинстві вона з дівчатками ласувала малиною на узліссі біля теперішньої "Колиби". Їхні батьки у той час були поблизу, пригощалися пивом. Несподівано дітей охопив жах за кілька кроків від них стояв на задніх лапах ведмідь і жирував ягодами. Де тепер можна побачити цього лісового велетня, крім зоопарку?

Джерело: М. Іваник, І. Ліщинський  "Плеяда знаних трускавецьких родин"