Роман Дашкевич народився 6 грудня 1892 р. в с.Тустановичі Дрогобицького повіту, син священника. У Перемишлі ходив до української гімназії, яку закінчив у 1911 році, потім почав студіювати право у Львівському університеті. Був головою просвітнього гуртка та культосвітньої комісії Українського Студентського Союзу, які скеровували студентів з доповідями у читальні Львівщини.

З 1912 р.-кошовий Повітової Січі у Львові й Товариства Українських Січових Стрільців. Військову службу розпочав у австрійській армії в гарматному полку. У Першій світовій війні брав участь як старшина артилерії австрійської армії, у 1915 р. потрапив у московський полон і був засланий на Сибір, у Забайкалля.

Коли почалася російська революція, навесні 1917 р. утік з табору полонених до Києва, де відразу розпочав створювати з полонених австрійської армії загін Січових Стрільців, який наприкінці 1918 р. розрісся до корпусу СС. Спершу був урядовцем- організатором Галицько-Буковинського Комітету, потім- головою Курінної Ради Січових Стрільців і комендантом 1-ої батереї СС.

У травні 1918 р.був комендантом IV батереї Запорізького корпусу генерала Натієва.

Від вересня 1918 р.- комендант 1-ої батереї СС, яка відіграла вирішальну роль у бою під Мотовилівкою.

У кінці 1918 р. став полковником, комендантом Гарматної Бригади СС, що мала 6 гарматних полків, 20 батерей, 77 гармат, 34 кулемети і 4600 гармашів (120 старшин, 480 підстаршин і 4000 вояків).

Роман Дашкевич був активним фронтовиком упродовж двох важких років (1918-1919), як комендант 1-ої батереї СС, пізніше- як комендант Гарматної Бригади СС.

Після завершення українських національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. повернувся до Львова, закінчив навчання у Львівському університеті, здобув ступінь доктора права.

У 1920 р. одружився з хорунжою УСС Оленою Степанівною і працював конципієнтом у канцелярії доктора Лева Ганкевича. Згодом відкрив свою власну адвокатську канцелярію у Львові на вул.Коперника,5, де була домівка Січової, пізніше Лугової Організації. У 1921 р. відновив Повітову Січ у Львові та біля 50 Січей у Галичині, однак польська влада заборонила всі Січі. Тоді Р.Дашкевич заснував Лугову Організацію замість Січей.

У 1939 р. виїхав на Лемківщину, проживав у Романові, потім в Австрії у Куфштайні. Написав цінну книжку "Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота", видана в Нью-Йорку (1965 р.). Автор зі скромністю описує воєнну епопею славетної артилерії СС, організатором і душею якої був сам. Звертає увагу соборницький характер артилерії СС: у ній служили гармаші з усіх земель України, правдиво запорізький дух січової демократії, що панувала колись на Запорізькій Січі.

Увесь свій вільний час віддав віддавав українській молоді, виховуючи її в лицарському дусі, прищеплював високі ідеали Запорізької Січі, що їх втілював у життя особисто  як комендант артилерії СС, як провідник Січей і Лугів. Великий ентузіаст, організатор і мужній фронтовий генерал-хорунжий Роман Дашкевич увійшов до історії українських збройних сил та визвольних змагань як один із найбільших патріотів України.

Помер Роман Дашкевич 11 січня 1975 року.

 

Джерело: І.Дурбак "Дрогобиччина- земля Івана Франка", т.1.