Один із організаторів УСС, командант (командир) ІІ-го куреня у ранзі отамана із жовтня 1914 по 1916 року, згодом сотник австрійської армії у 1917 р. У 1918 році — командант польової жандармерії при австрійському губернаторі міста Одеса, потім — військовий комендант Львова часу ЗУНР. Займав посаду команданта Підволочиська, 4-ї Золочівської бригади УГА у званні отамана (майора), по ньому посаду обійняв Алоїз Ляєр. Згодом персональний референт Начальної Команди УГА. В липні 1919 р. на чолі місії ЗУНР прибув до Львова для переговорів з поляками. Як представник старшин брав участь в нараді Головного Отамана С. Петлюри в Жмеринці 4 листопада 1919 р.

 

На посаді Голови Трибуналу звинувачував Мирона Тарнавського, Альфреда Шаманека, Омеляна Лисняка під час польового суду 13-14 листопада 1919 р. у Вінниці в змові з ворожою денікінською армією. Очолював Колегію старшин, яка розробляла план подальших дій УГА після зняття їх з фронту в грудні 1919, увійшов до складу ревкому УГА, який взявся опікуватись 3000 хворих стрільців. Очолюючи кінний загін, в квітні 1920 р. зумів вирватись з польського оточення під Махнівкою. Після закінчення визвольних змагань брав участь у судових процесах над борцями за незалежність України як адвокат обвинувачених, зокрема:

 

    процес Степана Федака;

    справа Ольги Басараб — представляв інтереси родичів, захищав Коваленка, який був обвинувачений за результатами розгляду знайдених у Басараб документів, серед основних обвинувачених був Андрій Мельник;

    справа «Поштовців» (членів УВО, які здійснювали напади на поштовий транспорт);

    справа Атаманчука і Вербицького (вбивство Станіслава Собінського);

    процес «Листопадівців»;

    справа «Конгресівців»;

    справа «Східних Торгів»;

    «Бобрецький процес»;

    справа українського посла Олександра Вислоцького;

    справа Василя Біласа та Дмитра Данилишина;

    справа Миколи Лемика;

    «Львівський процес 1936» (адвокат Романа Шухевича та Богдана Гнатевича);

    справа Ілярія Кука

 

Степан Шухевич також брав участь у багатьох інших політичних процесах. З 1921 року по 1939 р. був Президентом наглядової ради видавничого кооперативу «Червона калина».

Автор книг спогадів «Спомини» (Львів, «Червона калина», 1929 р.), «Моє життя» (Лондон, 1991 р).

Вшанування пам'яті: в Івано-Франківську є вулиця Шухевичів, названа на честь не лише Степана, а й усієї його героїчної родини.

 

 

 

 

 

Джерело: Купчинський Богдан. Історія Тишківців (в датах, подіях і фактах). — Коломия : ВПТ «Вік», 1994.

Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.