Народилася в Добрівлянах у 1927 році. 12 листопада 1944 р. у хаті Василя Сороки, на долішній стороні, в кінці села від Дорожева, відбувалися збори активу ОУН(р) і УПА. Тут мешкала лише дружина господаря Параня та її донька Стефанія, зв' язкова підпілля. Син, Василь, ще в 1943 р. пішов у дивізію "Галичина, а господаря захопили в неволю німці. НКВД мало інформацію, що в цій хаті збиралися підпільники. Цього разу тут зійшлися: Роман Драб, сотенний УПА, головував на зборах; Григорій Кручай, військовий представник УПА;B Григорій Грипа, військовик УПА; Григорій Бульо, член ОУН(); Осип Сивохіп, підрайоновиий ОУНР). Р. Драб проінформував, що з достовірних джерел відомо про підготовку масової депортації мешканців Добрівлян у Сибір.

Відповідну документацію готують добрівлянські комуністи, лівенькі. За їхніми пропозиціями, слідчий НКВД викликає призначених до вивезення та уточнює список. Однак зібрання не встигло прийняти рішення у двері загрюкали з окриком: "Откройте!" Господиня через якийсь час відчинила, Григорій Грипа (1925- 1944 р.) кинувся до передніх дверей і з револьвера вбив сержанта Губанова, але йото самого смертельно поранили. Командир HКВ дистів розпорядився спалити обістя. Господиня випросила лише випустити худобу, Вія куль та ракет загорілася хата, стайня і стодола. О. Сивохіпта Г. Бульо вилізли на горище, яке ще не спалахнуло. Розсунувши стріху. побачили два десятки солдатів. Усе це діялося близько 22-ої год. - на вулиці була темрява. Гасити пожежу кинувся сусід Григорій Iванюш (1886-1944 рр.), але енкаведисти його застрелили. Вони забрали на віз Параньку та Стефанію і поспіхом від їхали. У селі оповідали, що за цим домом стежили сексоти, які про все повідомляли гарнізон НКВС у Добрівлянах. Сусід Парані, який пішки повертався з Дрогобича, бачив на узліссі групу енкаведистів і попередив Параню. 3і слів самої господині, коли загримали у двері, присутні затримали її та доньку, молоду й красиву, і не дозволяли, відчиняти, мабуть, не хотіли ризикувати їхнім життям.

Григорій Грипа, як охоронець зборів, заховався на подвірiі пострілом попередив про небезпеку. Аж після того, коли енкаведисти підпалили стайню і хату, Стефка відчинила двері й побігла до сусідів. Але енкаведист наздогнав її та сильно вдарив прикладом карабіна-вона впала. Параню та Стефанію спочатку допитували в Дрогобичі, у будинку колишнього суду, а потім перевели в дрогобицьку тюрму "Бригідки". Стефа сильно мучилася через відбиті нирки, але ні мама, ні вона нікого не зрадили. Тета Стефи, Розалія Щербак, носила їм у тюрму передачі, за це ї вивезли в Сибір. Після допитів Стефанію з матір ю перевезли на східні терени, але тут донька відразу потрапила в лікарню і невдовзі (у 1945 р.) померла. А маму відправили на Колиму - десять років заслання. Незабаром повернувся з Німеччини чоловік Параньки батько Стефанії, Василь Сорока. Він не відбудовував спаленого обійстя, а замешкав у сестри, працював фінагентом у Добрівлянах. Але енкаведисти виявили його контакти з підпіллям і в 1947р. заарештували та заслали на десять років у Воркуту. Параня та ї чоловік повернулися із заслання в середині 50-их років і на старому oсідку відновили свою садибу.

Джерело: Йосиф Захарія. Упорядник Богдан Пристай "300 великих Дрогобичан"