Народився 1922 року в селі Вороблевичі Львівської області Дрогобицького району. Із 15 років Степан – учасник хору Просвіти, член драматичного гуртка, пропагував українську культуру.
В 1941 році німці відправили його на примусову працю до Німеччини. Через рік разом із хлопцями з навколишніх сіл він звідти втік та переховувався від поліції у рідному селі.
В 1943 році у Львові став членом ОУН, відтак вступив до загону УПА (сотня «Глухого»). У вересні 1944 року за доносом зрадника був заарештований. Разом з 12-ма підпільниками його засудили на 20 років каторжних робіт і 5 років спецпоселення в Сибіру.
Важка виснажлива праця, жахливі умови проживання. Замучені й знесилені голодом і холодом, каторжани масово вмирали. Після смерті Сталіна у Воркутинських таборах відбувся великий страйк політв’язнів, під час якого загинуло більше тисячі невільників.
Та нове керівництво СРСР уже не могло тримати в тюрмах мільйони невинних людей. Було організовано комісії, які переглядали вироки політв’язням.
Багатьом зменшували терміни, а чимало відпустили на волю. У 1955 році був звільнений з табору і залишений на спецпоселення і Степан Кравців. На засланні зустрів колишню каторжанку Марію Баран і одружився з нею.
У рідні краї повернувся в 1957 році й до наших днів проживав у Дрогобичі.
Джерело: "Реабілітовані історією" Львівська область,книга 4:м.Дрогобич,Дрогобицький р-н Савчак В.М,Бегляров Г.Л,Герасимчук О.Д,Іванова К.І