Степан Миколайович народився 5 жовтня 1972 року в селі Добрівляни. Закінчив Добрівлянську школу, по завершенні навчання пішов працювати на Долотний завод. Потім – пройшов службу в армії. Після одруження Степан проживав у Дрогобичі на вулиці Володимира Великого. Займався утепленням фасадів.

Як тільки розпочалось повномасштабне вторгнення ворога, Степан добровольцем став на захист України та з 3 березня 2022 року долучився до лав Збройних Сил України. Спершу виконував військовий обов’язок у складі сил протиповітряної оборони.

Через два роки був переведений до складу вч А4053, де продовжив виконувати бойові завдання на передових позиціях фронту. Був старшим сержантом, командиром відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки.

Загинув 30 грудня 2024 року у бою за Батьківщину, неподалік населеного пункту Торське Краматорського району Донецької області, залишаючись вірним українській присязі та виконуючи бойове завдання з захисту України від ворога.

З рідних у полеглого захисника залишились дружина, двоє дітей та дві внучки.

4 січня 2024 року, траурний конвой з тілом захисника зустріли на перехресті Героїв, де зібрались рідні, близькі, бойові побратими Героя та під супроводом священнослужителів провели спільну молитву.

З перехрестя домовину з тілом воїна повезли на площу Ринок, де провели загальноміське прощання та молитву за участі духовенства, рідних, близьких, побратимів та всіх небайдужих. Чин похорону провели в храмі Успіння Пресвятої Богородиці, що на вул. Володимира Великого.

Поховали воїна на кладовищі в селі Добрівляни.

Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно). Напередодні, дня Конституції 2025 року у Дрогобичі, в Народному домі "Каменяр", нагороду урочисто вручили рідним.

Вічна пам'ять Герою! Слава Україні!