Степан Стебельський, народився 18 жовтня 1914 року у селі Голинь, біля Калуша, де його батько Ілля працював учителем. Рід Стебельських походить із села Волоща на Дрогобиччині. І хоч Степан народився на Станіславщині, проте зростав на батьківській землі: Іллі Стебельському згодом  довелося вчителювати в селі Татари (тепер Залужани). Степан був шостою дитиною в сім`ї, освіту здобувв школах сіл Болохів і Татари, а згодом у Самбірській учительській семінарії набув фах педагога (1935 р.).

Ще навчаючись у семінарії, вступив до ОУН (1934 р.). Польські власті  здогадувалися про це і не дали йому посади вчителя. То ж Степан поринув у підпільну працю пропагандиста.

Літературу для молоді йому постачав старший брат Роман- член ОУН. Степан складав книги, журнали у свій наплвчник і, ніби турист, велосипедом  розвозив усела, переважно біля Рудок.

Однак навесні 1939 р. польська поліція заарештувала Степана та його брата Богдана. Першого запроторили до концтабору в Березі Картузькій, а другого- до в`язниці в Самборі.

1 вересня 1939 року розпочалася польсько-німецька війна і брати Стебельські вийшли на волю. Степан повернувся до Самбора, а коли в місто ввійшли більшовики, переїхав у село Ліщава Горішня Бірчанського району. За підтримки знайомих влаштувався директором школи в с.Кузьміни. Там одружився з Марією Піш.

Під час німецької окупації мешканці села Кузьміни та навколишніх сіл обирають Степана війтом збірної громади. Це дало йому змогу вміло організувати підпілля: передавати інформацію про арешти, облави для вивозу людей, до Німеччини тощо. Німці наказали зібрати в населення зброю, що залишила Червона Армія. Кращу зброю Степан передав підпіллю, залишивши для німців непотріб.

На початку березня 1942 р. гестапо заарештувало С.Стебельського та ув`язнило в Добромильсій тюрмі. Його допитували, катували, а потім перевезли до Перемишля, де Степана чекав розстріл. На щастя, німецький офіцер підтвердив, що отримав від Степана зброю, то ж в`язня незабаром відпустили.

Улітку 1944 року наближався фронт і Степан пішов у Бірчанські ліси, де під псевдо "Хрін" організовував і вишколював молодь, створював самооборонні кущі в Ліщаві Горішній, Тростянці, Ямні, Лімні, Грозьовій та інших селах. Степан разом з іншими повстанцями починає виснажливу боротьбу з поляками, які протягом 1944-1947 рр. намагаються виселити українців, спалювали їхні села...

24 жовтня 1944 р. відбувся запеклий бій між сотнями УПА і більшовицькими військами, в якому чотового "Хрона" важко поранили в обидві руки. До чоти "Хрона" входили переважно хлопці з Тростянця. У вересні 1945 р. його призначили командувати сотнею, яка входила до тактичного відтинку УПА "Лемко" на чолі з Василем Мізерним- "Реном". Цей відтинок охоплював території від Перемишля до Нового Санчу і мав 8 сотень. Сотня "Хрона" діяла між Сяноком і Ліском. Вона була найбільшою, налічувала 200 вояків, складалася з шести чот, добре озброєних кулеметами, мала рої автоматників, кіннотників і мінерів.

За 1946 р. та першу половину 1947 р. сотня "Хрона" провела понад 100 наступальних боїв, і тільки три бої були оборонними. С.Стебельський був прихильником тактики постійного маневрування та наступальних боїв. Базою сотні "Хрона" був ліс на горі Хрещатій. Саме звідси 28 березня 1947 р. бійці Стебельського обстріляли інспекційний відділ заступника міністра військових справ Польщі генерала Кароля Свєрчевського. Його загибель стала формальним приводом для проведення поляками акції "Вісла". Після тотального виселення українців з їх етнічних земель, УПА на Закерзонні втратила опору, а боротися проти чисельнішоговорога було самогубством.

29 червня1947 р. сотня "Хрона" біля села Сянки на Турківщині з важким боєм перейшла кордон й прорвалася на дрогобиччину. За військові заслуги поручнику С.Стебельському- "Хрону" командування УПА у серпні 1947 р. присвоїло звання сотника та призначило командиром 24-го тактичного відтинку УПА "Маківка", який очолював Дрогобицьку область.

У 1947 р. "Хрін" на чолі невеликого відділу здійснив рейд уздовж Карпат до Гори Ключ на Сколівщині, знищуючи боївки ворогів.

Там він довідався про нагородження його найвищою відзнакою УПА- "Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1-ої кляси".

Зиму 1947-1948 рр."Хронові" довелося з бійцями УПА провести у бункері біля підніжжя хребта Оровий.

18 серпня серпня 1948 р. він потрапив в оточення біля села Недільна і ледь не загинув. У бою впало багато повстанців, але сотник вирвався із лабет смерті.

Протягом 1948 р. більшовикам вдалося поступово знищити всі сотні відтинку  "Маківка", крім однієї.

У квітні 1949 р.  вороги кинули проти бійів "Хрона" дві дивізії.

Восени 1949 р. "Хронові" доручили переправити на Захід групу дипломатичних кур`єрів УГВР. Степан Стебельський перейшов польський кордон, потім чехословацький, але біля села Погореліце 9 листопада  1949 р. натрапив на засідку й загинув у бою.

 

 

 

Дждерело: "300 Великих дрогобичан". Микола Галів.