Народився Євген Юрійович Титикайло 30 липня 1937 року в місті Бориславі, в сім’ї робітника нафтових копалень. Мати – бойкиня з гірського села Ластівки.

Життя ще змалку піднесло суворі випробування. Війна, голод погнали молоду матір із дітьми на Волинь, яка горіла в полум’ї війни та повстанської боротьби. Цей край залишив глибокий слід у свідомості майбутнього поета.

У 1951 році сім’я повернулася знову в Борислав, де Євген Титикайло на відмінно закінчив сім класів, середню школу робітничої молоді.

Трудову і творчу біографію пов’язав із редакцією міської газети «Нафтовик Борислава», де доля звела його з відомим українським поетом Миколою Сомом. Згодом поет вступив на навчання у Дрогобицький педагогічний інститут ім. Івана Франка на факультет української мови і літератури. Працював у студентській багатотиражці.

Перший вірш з’явився друком у 1956 році на сторінках газет «Нафтовик Борислава» та республіканської «Молодь України». У 1968 році вийшла перша збірка «Крайка» у видавництві «Радянський письменник». Критики досить прихильно зустріли появу першої збірки.

У роки застою про поета забули. Така доля спіткала багатьох чесних майстрів слова, які упродовж десятиліть фактично були відлучені від творчого процесу.

З 1972 по 1976 роки Євген Титикайло – відповідальний секретар газети «Нафтовик Борислава», на шпальтах якого вів літературну сторінку, відтак – коректор у друкарні, службовець у ЖЕКу, а згодом – на педагогічній роботі в міському Будинку школяра.

Страшним ударом для поета стала смерть матері у 1973 році, яка багато років хворіла.

Лише через 18 років після опублікування «Крайки» у Львівському видавництві «Каменяр» вийшла наступна поетична збірка Євгена Титикайла «Тривожні громи». Згодом поет став членом Спілки письменників України.

У 1991 році побачила світ ще одна книжка його поезій під назвою «Пролог», надрукована у видавництві «Український письменник». Ряд віршів присвячено: Д. Павличко, О. Гончару, Л. Українці. У збірку входять: вірші, сонети, поеми. Сонети друкуються по циклах: «Пролог», «Осінні елегії», «Над глибинами».

 Одвічний шлях змагань і боротьби,
 З дитячих літ турботи недитячі…
 Відлунням гроз ще дихають дуби,
 А дні пливуть – знуртовані, гарячі.
 «Пролог».

Поему – містерію «Шевченко над Дніпром» присвячено Т.Шевченку.

 А поет стоїть і досі
 на високій кручі,
 де лани широкополі
 І Дніпро ревучий.
 І далеко видно постать
 горду, не похилу,
 що не може надивитись
 На Вкраїну милу.

Образ матері, яка втратила єдиного сина, якого замучили фашисти, змальовано в ліричній новелі «Серце матері».

В останні роки поет багато друкується в періодичних виданнях – збірниках «День поезії», «Вітрила». Його твори ввійшли до антології «Літературна Бойківщина» виданій комітетом тов. «Бойківщина» у Філадельфії у 1969 році.

У 1998 році дрогобицьке видавництво «Відродження» видало ще одну збірку поезій «Три суті надії». До збірки увійшли кращі поезії з поетичного доробку автора. Збірка складається із трьох циклів: «Дні і ночі Волині», «Колискова для болю», «Мала стежина в нікуди».

П’ята книжка поезій Євгена Титикайла «Бориславські сонети» видана Дрогобицьким видавництвом «Відродження» у 1999 році. Це своєрідний поетично-мистецький путівник в історію нафтового Борислава – міста, яке свого часу живило талант Великого Каменяра і його менш відомого побратима по перу – Стефана Коваліва. Ця книга вийшла з нагоди 150 – річчя від дня народження Стефана Коваліва і зможе стати в добрій нагоді всім, хто хотів би краще пізнати історію нафтового Борислава, його минуле й сучасне. Доповнюють сонетну палітру книжки цікаві гравюри та малюнки самобутнього художника із Борислава Дмитра Ланяка.

 Успадкувавши прізвище від роду,
 Він ковалем не став таки в житті.
 Та за ковальську жилаву породу
 Кляли його вельможні і святі…
 «Стефан Ковалів»

Книга «Дні і ночі Волині» вийшла у 2001 році у видавництві «Відродження» майже не має аналогів у нашій літературі. У своїх творах автор, який дитячі роки провів на Волині, показав страшні наслідки минулої війни, правдиво й неупереджено розповів про те, як проводилась тут колективізація, як нищилось українське село. Чимало віршів присвячено темі національно-визвольних змагань. Його герої не вигадані.

 Нам війну судилось пережити,
 А не тільки бачити в кіно.

Доля України і доля тих людей, яких тероризувала і нищила тоталітарна система оспівана в збірці поезій «Одкровення», яка опублікована у 2004 році. Тут сонети чергуються з білим віршем, а в ліричну канву інколи вплітається гостра сатира й навіть гумор.

 Він згорів, немов солома,-
 Дописався на кінець!..
 Тут лежить приятель Сома,
 Найзапекліший курець.
 А курець – не випивайло,
 Хоч цигарка – теж не мед.
 Був це, кажуть, Титикайло,
 Дуже в’їдливий поет.
 «Самоепітафія»

Нова книжка Євгена Титикайла «Трагічні пам’ятники», опублікована у 2007 році, і жанрово, й тематично дуже неоднорідна. Є тут оповідання і нариси, репліки і навіть памфлет.

Євген Титикайло Лауреат і дипломант конкурсу ім. М. Утриска. У 2007 році нагороджений медаллю обласної спілки письменників за вагомий внесок в розвиток України.

Світлій пам’яті дружині Вірі присвячено збірку поезій «Сонети» видану у 2008 році. Крім оригінальних сонетів, автор вирішив за потрібне подати ще й низку перекладів.

У жовтні 2009 року журналістові і поету, публіцисту та активісту громадсько – політичного життя міста Євгену Титикайлу присвоєно звання Почесного громадянина міста Борислава.

«Часослов» – час і слово – така основна тема нової збірки поезій. Як літописець часу і патріот автор не може пройти байдужим повз те, що діялося колись і діється тепер «В нас на Україні».

«Часослов – 2» – остання збірка поета, що «мав талант до віршів не позичений, а власний». Тому не міг миритися з неправдою й облудою і поборював їх своєю гостро відточеною зброєю – поетичним словом. Не зміг миритися зі злом, насильством, цинізмом. Особливо переживав за долю дітей війни, бо й сам належав до цієї соціальної категорії.

 «А діти пухли – звісно, не від сала,
 Прийшла біда в земляночки тісні.
 Тож виручав той щавлик навесні.
 Хоч і його було тоді замало»
«Діти війни»

11 квітня 2012 року на 75-му році життя зупинилося серце бориславського поета Євгена Титикайла.

 

 

 

Джерело: Газета «Нафтовик Борислава», № 49 (8065), 2 червня 2010 р.