Валентин-Леонід народився у 1997 році в Дрогобичі, дитинство минуло на вулиці Володимира Великого. Навчався у ліцеї  № 14, згодом у школі села Дережичі, а після закінчення 9 класу, у 2011 році вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

На початку повномасштабного вторгнення РФ його родину спіткала трагедія - у перший день великої війни, 24 лютого 2022 року, загинув рідний брат, 22-річний лейтенант ЗСУ Олександр Бандровський. Прагнучи продовжити його справу, Валентин-Леонід добровільно став до лав Збройних сил України.

Воїн проходив службу у військовій частині А 7014, був майстром відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки самохідного артилерійського дивізіону. Пліч-о-пліч із побратимами він мужньо служив Україні протягом трьох з половиною років. За службу був нагороджений Хрестом Сухопутних військ та нагрудним знаком "За мужність і відвагу" 66 окремої механізованої бригади.

У вересні 2025 року він завершив військову службу. Однак наслідки пережитого на війні, важкий бойовий досвід і втрата брата суттєво підірвали його здоров'я. Попри тривале лікування та реабілітацію, серце захисника зупинилося.

У Валентина-Леоніда залишилися дружина, бабуся й дідусь, які були його опікунами, тітка Олена, двоюрідні брати, хресні батьки та бойові побратими.

Відважний воїн і доброволець, його життя стало символом мужності, родинної трагедії та жертовності. Пройшовши крізь пекло війни та важкі життєві випробування, він до останнього подиху залишався вірним своїй країні, братові та побратимам.

8 липня 2026 року захисник України Валентин-Леонід помер після тривалої боротьби за життя. Ввечері провели парастас у капличці храму Успіння Пресвятої Богородиці.

Чин похорону провели 9 липня 2026 року. Поховали воїна на Алеї Слави.

Світла пам'ять Герою!