Василь Іванович Василюка

 Народився 1904 року в Монастирі-Лішнянському. Після закінчення школи допомагав батькові в торгівлі. Юнаком служив у польському війську, одружився, виховав трьох дітей. Син Михайло став членом підпільної молодіжної організації «Крути». У 1939 році його мобілізували до польської армії, відправили на фронт. Повернувся додому живим і неушкодженим. Допомагав українським повстанцям.

У домівці Василя Івановича частими гостями були сотник «Зелений» із села Нагуєвич, провідник ОУН «Буревій» із села Лішні тa інші повстанці. Навіть після арешту сина Михайла сім'я і далі співпрацювала i nідтримувала УПА. Під час заслання в місті Верхній Губасі, що на Уралі, працював на будівництві, їздив кіньми. У Самодумовську, що в Якутії, гарував на земляних роботах біля золотовидобувної драги N 71, в поселенні Рябіновому близько півроку взимку разом із донькою Павлиною промивав золото вручну. Закінчивши курси кочегара-машиніста, працював на електростанції та інших об'єктах, потім-у лазні кочегаром.

У 1957 році переїхав до міста Томська, де працював на дріжджовому заводі, та кочегаром у Томському політехнічному інституті. i У 1958 році повернувся до України, до сина, який уже проживав у Старому Роздолі, працював у Роздільському будинку відпочинку кочегаром у котельні. Помер у 1987 році, поховано у Старому Роздолі.

Джерело: Совяк Петро "Монастир-Лішнянський на Франковій землі" 

Hosting Ukraine