У суботу, 15 квітня 1989 року, спочив у Бозі на 77-му році трудолю- бивого життя заслужений суспільно- громадський, політичний і союзний діяч, св. п. мгр. Василь Колінко. Покійний народився у Дрогобичі 17-го квітня 1912 року, де закінчив гімназію у 1933році. В гімназії він зустрів студентів вищих кляс- Зенона Коссака, Дмитра Грицая, Володимира Кобільника й інших, які, будучи членом Організації Українських Націоналістів, мали на молодого студента вплив, і тому він став членом Будучи до студент- цієї славної організації. студентом, він належав ської секції при Туристично-Спортовому Товаристві "Підгір'я". У цьому Товаристві тоді гуртувалося понад 100 членів, які брали активну участь у громадському житті Дрогобицького повіту. В 1933 році Василь виїхав на студії до Львова, де закінчив вищий торговельний курс для абітурієнтів. Там належав до управи "Торговельника" -Товариства студентів вищих торговельних шкіл Львова. Будучи активним у громадській праці, зазнав арешту 13 закидом приналежности до ОУН, але не був суджений, бо через добру конспірацію окупанти не мали доказу приналежности до таемної організації.

Вернувшись до Дрогобича 1936 року, Василь отримав працю завідувача мануфактурним відділом при повітовому Союзі кооператив. На тому пості залишався аж до 1939 року, коли був знову заарештований і, зі зламаною ногою, запроторении до Берези Картузької. Вийшовши щасливо з Берези Картузької під час німецько- польської війни, В.Колінко виїхав до Ярослава, де працював начальником "Українського конзуму" аж до червня 1941 року, А повернувшись щасливо до Львова у другій половині 1941 року, став начальником яринно-овочевого відділу "Центро- Союзу", де працював аж до виїзду на еміграцію. Спершу перебував в Австрії, а відтак у 1945 році переїхав до Мюнхена, Не гаючи часу, вступив там до університету УН НРИ, а після його ліквідаціiї записався до Українського Bільного Університету, де студіював на відділі суспільно-економічних наук. Закінчивши студії 1949 року, виїхав із родиною до 3СA i поселився У Філядельфії, де мешкав аж до відходу у вічність. По приїзді до Філядельфії В.Колінко негайно включився в працю організацій Українського Визвольного Фронту та різних суспільно-громадських установ, а також УНСоюзу. Довгі роки був членом управи 6-го відділу ООЧСУ, членом управи Bідділу УККА на різних посадах, членом управи відділу "Самопомочі", членом ЗУАДК-у, був довгі роки касиром Центрального Комітету Дрогобиччини належав від перших днів прибуття на американську землю до 45-го Відділу; там був довгі роки головою, секретарем Окружного комітету Філядельфійської Округи, кількаразовим делегатом конференції УНСоюзу. Свою працю на всіх згаданих постах мгр Василь Колінко виконував із питомою йому скромністю та безпретензійністю, не надіючись на заслуги чи нагороди. Похоронні обряди за Покійного почалися в понеділок, 17-го квітня, в похоронному заведенні Михайла Насевича. Парастас відслужив о. д-р митрат Іван Біланич. Співали всі присутні під проводом Петра Длябоги. Покійного прощали від ЗУАДК-у мгр Богдан Тодорів, а від Центрального Комітету Дрогобиччини і Філядельфійської Округи УНСоюзу - автор цісї статті. Наступного дня в УКЦеркві Христа Царя, до якої належав покійний понад 30 років, парох о. д-р митрат Іван Біланич відслужив за змістовну проповідь та прощальне слово. Відтак тіло покійного відпровадили родина, друзі й приятелі на вічний спочинок на український цвинтар у Факс Сейсі, Па.

Над могилою прощали покійного довголітній приятель д-р Іван Скальчук від Визвольного Фронту і Михайло Ковальчин від місцевого Відділу УККА. Поминальна тризна відбулася в Дженкінтавні, Па., під час якої молитву провів о. д-р митрат Іван Біланич, а тризною проводив автор статті. Від колишніх мешканців Дрогобиччини висловив співчуття родині д-р Іван Куйдич, а при тому поділився із присутніми спомином про покійного Василя. Покійний Василь був лаrідної вдачі, умів гуртувати біля себе друзів-приятелів, і тому залишив глибокий жаль та невмирущий спомин. А в глибокому смутку сл. п. мгр Василь Колінко залишив дружину Оксану, доні Зореславу і Орисю, внука Ераста та ближчу й дальшу родину, а також друзів суспільно-громадської праці. - землі Івана Франка. Дбаючи про УНСоюз, окійну Богослужбу, під час якої сказав глибоко залі УКЦеркви Св. Архистратига Михаїла.

Джерело: Степан Гавриш  "Дрогобиччина - земля Івана Франка"  Том 4  (Свобода. - 1990.-12 травня).